Як віднайти власну цілісність, щоб щасливо жити та творити: досвід beauty-редакторки

У нашому суспільстві повно табуйованих тем, обговорення яких уголос вважається ознакою незнання базових принципів етикету й зазвичай суворо засуджується. Ці теми вважалися «незаконними» у багатьох сім’ях, тому страх почати говорити про них переслідує нас і в дорослому віці.

Оскільки ми з самого дитинства чуємо осуд інтересу до питань чоловічої та жіночої анатомії, сексу, мастурбації, мінету, то й у дорослому житті вкрай рідко дозволяємо собі говорити про це вголос. А що як не зрозуміють? Засудять? Подивляться як на дивачку?

Дивно, але навряд чи ми замислювалися над причинами такого запеклого ігнорування базової людської потреби. Тим часом це не може не наводити на думку про те, що в сексуальній енергії криється якась особлива сила, яку колись захотіли приховати від нас?

Ці питання, а також багато інших, я вирушила з’ясовувати на курсі Мирослави Маміної «Відродження 4: Зцілення» — простір для жінок, які готові до глибшого зцілення, інтеграції й розкриття потенціалу. Цей курс можна проходити жінкам, які вже пройшли хоча б перший ступінь навчання та мають розуміння базових принципів взаємодії з тілом. 

Цей курс — не про «ще більше знань». Він про тіло, сексуальну енергію, рід і дозвіл собі жити на повну, про готовність піти глибше у зцілення та жіночу силу. Я стала учасницею, щоб усвідомити, як сексуальність впливає на тілесність, мислення та психоемоційний стан, виявити та зцілити блоки природного прояву сексуальності, досліди тему похоті та навчитеся приймати її та екологічно керувати, пропрацювати родові страхи, нездоровий сором і травматичний досвід, а також зайняти своє місце в роду та прийняти його благословення на реалізацію своїх намірів. 

Звучить як програма-максимум, але на все про все у нас було 3 дні та доволі інтенсивний режим. 

Це був камерний захід, головне правило якого звучало так: «Заборона на будь-які оцінювальні судження, погляди чи звуки на адресу один одного». Я не знаю, що відбувається у разі порушення, оскільки таких прецедентів у нашій групі не було — лише тиша й спокій у думках, які можна й потрібно транслювати абсолютно відкрито. Безумовно, це спонукає до відвертості — насамперед із самою собою. Адже найбільша кількість брехні, яку ми чуємо в житті, — це зазвичай брехня від самих себе і про самих себе.

Засновниця центру жіночого відродження Мira Мирослава Маміна

Одразу після заселення в будинок і пошуку свого місця (на кожному були заздалегідь розкладені папірці з іменами абсолютно хаотично, щоб ситуація сама вирішила, з ким із учасниць кожній важливіше розділити кімнату чи ліжко), на нас чекав сюрприз. На каміні лежала стопка нових білих футболок із передбаченнями, і потрібно було вибрати собі одну навмання. Мені дісталася футболка з написом на грудях «Я люблю гроші». А на спині: «Гроші люблять мене».

Звісно ж, ці подарунки з перших хвилин додали елементу гри та дитячої радості цьому ретриту.

Усі три дні учасниці ретриту мешкали за межами міста, у тиші лісу та в повному спокої дерев’яного будиночка. Віддаленість від міської метушні нагадувала про важливість повернення до себе та про чесне дозвіл бути справжньою. Сміливою. Відвертою. Темною. Лякаючою. І наша перша вечірня практика стала саме такою, що допомогла ближче познайомитися і зі своїм соромом, і зі своєю хіттю. У сутінках, на тлі розміреного шуму річки за два кроки від будиночка та під дуже різноманітний плейлист усі дівчата вийшли на вулицю, щоб протягом півгодини танцювати з самою собою — а насправді зі своєю сексуальністю, еротизмом, похоттю. Випустити їх назовні без сорому, перестати приховувати від світу цю міць і силу насамперед від самої себе.

І спостерігати за тим, як з кожною секундою тіло стає дедалі вільнішим, здатним пропустити крізь себе нескінченну кількість енергії. І залишити собі рівно стільки, скільки потрібно на даний момент. Бо сексуальна енергія — це зовсім не те, що нам вселяли. Точніше, не тільки те, що ми про неї знали. Це найпотужніша енергія у світі, завдяки якій стає можливим абсолютно все в матеріальному світі. Грамотно керуючи нею, можна якісно покращувати своє життя. Щодня.

Кожен наш ранок починався з лімфодренажного самомасажу, особливу техніку якого нескладно застосовувати де завгодно і коли завгодно. Після цього ми ділилися на міні-групи й робили поплескування тіл одне одному: одна людина стоїть із закритими очима, двоє або троє від верхівки голови й до пальчиків на ногах виконують спеціальні поплескування, а потім м’які стискання тіла. Ці процедури робили раннє пробудження не просто реальним, а й дуже приємним.

Також під час ранкових занять ми відчули цілющу силу звуків власного голосу — вимовляючи певні звуки в особливій послідовності, можна активувати чакральні центри й здійснити духовний детокс. Виявляється, у нашому тілі є власні механізми не лише для очищення від фізичних, а й від ментальних токсинів. Геніально, чи не так?

Та й взагалі — взаємодія з тілом мене, як завжди, вразила. Я навчилася не тільки робити «подвійний лотос» або падмасану — класичну асану з йоги, що вимагає хорошої гнучкості тазостегнових суглобів, але й під час цієї практики відчувати висхідні та низхідні потоки енергії. Не уявляти їх уявою, а відчувати реальний рух у тілі.

В принципі, чи не всі наші духовні практики так чи інакше відбувалися без залучення ресурсів тіла.

Навіть абсолютно вражаюча практика розстановок, під час яких ми взаємодіяли у спільному полі зі своїми: тілом, духом, душею, сексуальністю, грошима. З боку це може здатися якоюсь театралізованою постановкою, але насправді кожна учасниця діяла спонтанно — орієнтуючись лише на свої відчуття. Результатом цієї «гри» стала цілісність, яку після цілого дня роботи здобула кожна учасниця.

Увечері ми, набравши кам’яну сіль, змішану Мирославою заздалегідь з ефірними оліями, вирушили приймати душ із цим корисним скрабом.

А потім провели приголомшливий спа-вечір у чані, розташованому на території нашого будинку — з видом на спокійну літню воду та небо, увінчане двома лініями веселки. Мирослава сказала, що це знак якісно виконаної роботи. Саме так я це й відчуваю. Як і цілісність всередині свого тіла і своїх думок. Тому, як казали герої моєї улюбленої книги про Гаррі Поттера: «витівка вдалася»!