/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F201%2Fa0bf423a5cf905039af8bde9cc09cdde.jpg)
Спільний проєкт з Аль Пачіно, залаштунки Голлівуду та мрія про «Оскар». Українка Ася Гіллер — про кар’єру в Лос-Анджелесі
Іноді для того, щоб опинитися там, де завжди мріяв, потрібно спершу дозволити собі залишити звичне життя. Змінити країну, оточення й почати все з нуля — без гарантій, що задумане справді вдасться.
Саме так кілька років тому вчинила українка Ася Гіллер, яка у 23 роки наважилася залишити звичне життя у Лондоні й переїхати до Лос-Анджелеса, щоб спробувати себе в акторстві. Сьогодні вона стрімко розвиває міжнародну кар’єру та вже встигла попрацювати над кількома помітними голлівудськими проєктами.
![]()
В інтерв’ю ELLE.UA Ася розповіла, як насправді виглядає шлях до Голлівуду без романтизації, чому навіть після гучних ролей доводиться стикатися з відмовами, чого її навчили зйомки з акторами світового рівня та що залишається за кадром гучних міжнародних проєктів.
Бліц
Найкращий фільм усіх часів — один світовий та один український? Складно! Мій улюблений — «Красуня», а нещодавно дуже сподобався новий український фільм «Ти — Космос».
Найдивніша навичка, яку довелося опанувати заради кастингу чи ролі? Сценічний бій. Уміння вдавати, що тебе вдарили!
Сукню якого бренду залюбки одягли б на червоний хідник? Будь-якого українського. Обожнюю наші бренди! Тому складно обрати щось одне, але нехай це буде FROLOV чи Balykina.
Найцінніша порада, яку ви отримали від колег на знімальному майданчику? Завжди грати так, ніби навколо нікого немає.
Якби сучасний Голлівуд треба було описати одним словом, що б це було за слово? Хаотичний.
![]()
Ви народилися в Києві, згодом переїхали до Лондона, де навчалися в школі, а потім в університеті за спеціальністю «соціологія», — а тепер знімаєтеся в Голлівуді. Як так склалося, що зрештою ви прийшли саме до кіно? Коли вперше подумали про акторство як про професію?
Ой, я завжди хотіла бути акторкою. Насправді в Лондоні є одна з найкращих у світі шкіл кіно й театру — RADA. Але батьки не дозволили мені здобувати освіту за цією спеціальністю, тому я пішла вчитися на соціолога, а потім у магістратуру — на політолога. А потім подумала: якщо не зараз, то коли? Мені лише 23 роки — саме час спробувати щось нове. Я вирішила ризикнути. Ну і… пішла вчитися знову, вже на акторку.
Мрію про акторство можна відкладати роками, чекаючи на ідеальний момент. Що дало вам сміливість не просто мріяти, а справді почати діяти й кардинально змінити своє життя?
Насправді — повномасштабна війна. Вона перевернула життя всіх людей з ніг на голову, і у 2022 році я почала все переосмислювати. Життя таке коротке, і я хотіла здійснити всі свої мрії. Це щось психологічне: коли в житті трапляється щось настільки травматичне, як війна, ти починаєш хотіти жити на повну. Ну, принаймні, в мене було саме так. Але це сталося не одразу. На переїзд я наважилася лише у вересні 2024 року.
У 2024 році ви переїхали до Лос-Анджелеса й почали вивчати акторську майстерність. Розкажіть про цей шлях: яким було навчання, які нові навички воно у вас відкрило і що відбувалося з кар’єрою паралельно?
Я думала, що буде легко, а виявилося — дуже складно. І вчитися треба постійно. Не буває так, що повчився рік і просто пішов зніматися. У всіх відомих акторів, як-от у Тімоті Шаламе, є викладач з акторської майстерності. Це вкрай важливо. На зніманнях The Him такий наставник працював із нами прямо на майданчику — і це стандартна практика. Він допомагає, пояснює суть кожної сцени чи фрази, адже режисер не завжди має на це час. Ніхто не хоче перезнімати один дубль 50 разів, треба чітко розуміти, що робиш. Щойно я переїхала, почала вчитися в Марджі Гейбер і займаюся з нею досі.
Збоку ваша історія може звучати майже як готовий сюжет для фільму: дівчина залишає звичне життя й вирушає підкорювати Голлівуд. Але як виглядає цей шлях без зайвої романтизації? Якими були ваші перші кастинги, чи часто доводилось чути відмови і що виявилося найскладнішим на старті?
Ой, коли діти друзів моїх батьків кажуть, що хочуть бути акторами, я завжди кажу: «Не треба». Це важка робота. І, якщо чесно, на самому початку мені пощастило. Тут багато важить везіння! Шукали саме мій типаж — дівчину, яка могла б зіграти європейку. І ще багато залежить від зв’язків. Наприклад, на своєму найпершому прослуховуванні я сподобалася одній із продюсерок. Вона запропонувала моєму менеджеру, щоб я пройшла проби на ще один фільм, який вона теж продюсувала. Ним виявився The Him.
А цього року, наприклад, я ще не отримала жодної ролі. Я ходила на дуже класні кастинги для Netflix, Disney, HBO, бо сказала своїм агентам, що хочу спробувати себе в серіалах. Але ось уже вісім місяців обирають інших, а не мене. І це нормально.
Потім я бачу в новинах, що на ту чи іншу роль взяли, наприклад, Міллі Боббі Браун. Іноді не розумію, як дівчина з України може конкурувати з такими акторками. Тому це лотерея. І відмова не означає, що ти недостатньо талановита. Просто не підходиш для конкретного проєкту. Кастинг-директор — це як HR, тільки у світі кіно.
Наприклад, я зробила все можливе й неможливе, щоб потрапити на проби в новий сезон «Білого лотоса», але не підійшла кастинг-директору за віком. Ось і все. Головне — не сприймати відмови особисто. Хоча в мене це не дуже виходить, я завжди засмучуюся.
![]()
Ви прокладали цей шлях самостійно чи доволі швидко знайшли агента й команду? Для акторів на початку кар`єри це часто сліпа зона — як зрозуміти, з ким варто працювати і як знайти людей, які справді допоможуть розвиватися?
Мені було дуже складно знайти агента, менеджера й команду. У Голлівуді ніхто не поспішає тобі допомагати. Я місяцями писала листи всім агенціям та менеджерам — не відповів ніхто. Жодна людина. Моя менеджерка сама знайшла мене на Actors Access — це професійний американський сайт для акторів. Потім вона привела мене до агентів і допомогла укласти з ними контракт. Я їй дуже вдячна. Достатньо, щоб у тебе повірила лише одна людина.
Проте великі агенти теж не хочуть працювати просто так: у тебе ще немає імені, ти не приносиш їм грошей. Я підписала контракт з Innovative Artists лише після завершення знімань у The Him. Тим, хто тільки починає карʼєру, дуже складно. Здається, треба просто ходити на прослуховування. Але щоб туди потрапити, потрібен агент, адже кастинги не публікують у відкритому доступі. Майже перед кожними пробами я підписую угоду про нерозголошення. А щоб знайти агента, потрібна фільмографія. Щоб її отримати — треба десь знятися. Виходить замкнене коло.
Серед ваших найближчих прем’єр — слешер The Him (прим. ред. — прем’єра стрічки запланована на жовтень 2026 року), де також зіграв зірка фільмів «Жорстокі ігри» та «Лінкольн для адвоката» Раян Філліпп. Як ця можливість з’явилася у вашому житті? І яким виявився для вас досвід роботи над таким масштабним голлівудським проєктом?
Як я вже казала, я проходила проби на інший проєкт, але продюсери запропонували моєму менеджеру цей. Після першого кастингу кількох акторів, які сподобалися найбільше, кличуть на повторні проби. Ти йдеш на зустріч із режисером та продюсерами, і вже там вони вибирають когось одного з десятків тисяч. Тому, знову ж таки, це везіння. Талановиті всі, але саме ти маєш ідеально підійти на конкретну роль.
І це було так класно! Один із найкрутіших і найнаповненіших періодів у моєму житті (а мені є з чим порівняти). Я неймовірно вдячна людям, які в мене повірили. Звісно, ти маєш викладатися на повну й багато працювати, але вони все одно пішли на ризик. А ще я робила маніфестації! Може, спрацювали саме вони (сміється). Я в таке вірю!
![]()
Як змінюється сприйняття кіно, коли бачиш процес зсередини? Які деталі кіновиробництва стали для вас найбільшим відкриттям і на що тепер звертаєте увагу, коли дивитеся фільми як глядачка?
Те, що на екрані триває 20 секунд, ми знімаємо шість годин. Відсотків шістдесят відзнятого матеріалу вирізають. Він ніколи не потрапляє у фільм. Іноді втрачається навіть більше. Буває, повністю прибирають цілих персонажів, бо вже на етапі монтажу режисер усе переглядає і вирішує, що цей герой не потрібен.
На майданчику працюють сотні людей. Кожен головний актор має асистента, який кличе, коли час знімати твою сцену, іти на грим із зачіскою чи обідати. Робота знімальної групи — це надважка праця, вони не мають змоги відпочивати в трейлері.
Тепер я завжди звертаю увагу, наскільки складно було зняти ту чи іншу сцену (кадри на повний зріст — це завжди важче й дорожче). Дивлюся на операторську роботу («Одіссея» була феноменальною). На те, як змонтовані сцени, як чергуються кадри, та на багато іншого (посміхається).
Зараз у вашому графіку є ще один гучний проєкт — стрічка про калабрійську мафію Captivated, заснована на реальних подіях. Акторський склад справді вражає: ви працюєте на одному майданчику з Аль Пачіно та Кеті Голмс. Якими були перші враження від знайомства?
З Кеті ми ще не перетиналися, а от Аль Пачіно — чудовий. Справжня легенда. На спільних вечерях я намагалася поводитися адекватно й вдавати, що це «not a big deal» (сміється).
Чому вас вчить робота на одному майданчику з відомими голлівудськими акторами? Що ви відкриваєте для себе в них, коли бачите не зірок на екрані, а живих людей у щоденному робочому процесі?
Того, що вкрай важливо бути доброю та ввічливою. Завжди приємно, коли видатні актори ставляться до команди на майданчику з повагою. Зазвичай так і є. Ті, хто поводиться зверхньо, — це переважно актори третього ешелону.
![]()
Знаю, що для цієї ролі ви працювали з діалект-коучем, який допоміг вам опанувати італійський акцент. У кожного актора є свої методи роботи з персонажем. Який ваш особистий спосіб «входити» в роль?
Я взагалі перед кожними пробами працюю з викладачем. І для стандартної американської вимови, і для південного акценту. В Америці ледь не в кожному штаті свій діалект.
Щоб увійти в роль, я збираю багато інформації та читаю різну літературу. Наприклад, зараз читаю книгу про зародження «Червоних бригад» (прим. ред. — італійська ліворадикальна терористична організація, що діяла в 1970–1980-х роках), аби зрозуміти, як ці люди сиділи, стояли, мислили тощо.
Про ваш новий проєкт поки відомо небагато. Що вже можете затизерити, не розкриваючи всіх карт, і коли чекати прем`єру на великих екранах?
Премʼєра від мене не залежить. Хотілося б якнайшвидше, адже такі проєкти можуть стати переломними для кар`єри. Можу затизерити хіба що дуже красиві костюми та естетику Італії 70-х років.
Поки що у вашій фільмографії переважають трилери й горори, але я знаю, що вам хотілося б спробувати себе й в історичному кіно. Які фільми сформували вашу любов до цього жанру? Чи є конкретна історична постать, чию історію ви мрієте прожити на екрані?
З горорами все вийшло випадково. Раніше я не була їхньою фанаткою, але в Америці це найпопулярніший жанр, із якого починало багато зірок — Аня Тейлор-Джой, Міа Гот та інші. Перед зніманнями я передивилася стільки горорів, що в якийсь момент почала їх обожнювати.
Captivated — певною мірою теж історичний фільм, адже це 70-ті. Але моя справжня мрія — щось на кшталт «Бріджертонів» або антиутопія, як-от «Дивергент». Конкретної історичної постаті немає: мені здається, я просто ні на кого з них зовні не схожа.
До того ж зніматися в біографічних стрічках надзвичайно складно. Треба повністю занурюватися в роль і буквально жити чужим життям — це називається method acting. Думаю, це не моє, але хтозна, що буде в майбутньому.
![]()
Можу припустити, що акторство — не єдина професія в кіно, яка може вас цікавити. Ви коли-небудь думали про режисуру чи продюсування?
Дуже хотіла б продюсувати, але вважаю, що поки не маю для цього достатньо досвіду та знань. Тож це плани на майбутнє — сподіваюся, років через п`ять.
Власний смак у кіно завжди формується на найкращих прикладах. Хто з режисерів та акторів найбільше вплинув на вас? Чиї роботи ви готові передивлятися нескінченно?
Я обожнюю Джулію Робертс, Енн Гетевей, Меріл Стріп (я більше тяжію до «старої гвардії»). Софія Коппола — просто неймовірна режисерка. Ну і Крістофер Нолан. Їхні фільми я передивляюся найчастіше. Мабуть, тому, що виросла на них.
Ви зараз сфокусовані на роботі у міжнародних проєктах, але чи слідкуєте за тим, що відбувається в сучасному українському кіно? Чи є серед наших режисерів або акторів ті, з ким хотілося б попрацювати на одному майданчику?
З українських режисерів я б дуже хотіла попрацювати з Мстиславом Черновим.
Будувати кар’єру за кордоном зараз неможливо поза контекстом війни. Як у Голлівуді реагують, коли дізнаються, звідки ви? Чи часто доводиться бути амбасадоркою і пояснювати реалії того, що відбувається вдома?
Я намагаюсь якомога більше розповідати про війну, бо люди на Заході про це, на жаль, поступово забувають. Є ті, кому дуже цікаво, хто розпитує, як зараз живуть люди в Україні, як ми виїжджали на початку, але все дуже індивідуально. Не можу сказати, що в Голлівуді якось інакше реагують на те, що ти з України, ніж будь-де інде. Зазвичай вони просто кажуть: «Мені дуже шкода».
Акторство вимагає колосальної емоційної залученості та віддачі. Як ви відновлюєтеся після зйомок? Що допомагає вам перемкнутися після особливо насичених знімальних днів?
Це правда. Під час знімань я буваю дуже емоційно виснаженою. Плачеш на замовлення, кричиш на замовлення, вдаєш закоханість — теж на замовлення. Але для мене це найкрутіша робота у світі, я завжди мріяла про кіно, тому не можу сказати, що роблю щось особливе саме задля відновлення.
Коли проєкт завершується, я просто відпочиваю: багато лежу в ліжку, читаю і їм шкідливу їжу (сміється). А ще допомагає дуже гарячий душ — він ніби змиває з тебе все зайве.
![]()
Ми багато говорили про роботу. Опишіть кількома реченнями, хто така Ася Гіллер поза акторською кар’єрою. Що ви любите, чим захоплюєтеся і як проводите час позазйомками?
Ой, я люблю життя! І все, що в ньому є. Я взагалі дуже щаслива людина. Я завжди неймовірно вдячна за можливість стільки подорожувати, бачити найкрасивіші місця на планеті — це я люблю робити у свій вільний час. Я обожнюю проводити час зі своєю родиною та подругами.
Щодо хобі — усе дитинство я професійно займалася в «Українській академії балету». Досі часто знімаю студію в ЛА на годину й просто тренуюся наодинці. У boarding school я грала в поло, тому й досі дуже люблю проводити час із кіньми. У ЛА є круті ранчо, але мої улюблені кінні прогулянки — в Ірландії та Монтані!
А так, взагалі, люблю смачненько поїсти (сміється).
![]()
Що б ви порадили молодим акторам, які мріють про міжнародну кар’єру, але не знають, з чого почати? І від чого, навпаки, застерегли б їх, спираючись на власний досвід?
Ой, це таке складне питання, бо я не вважаю себе людиною, яка досягла достатньо, щоб давати такі поради. Але з власного досвіду завжди рекомендую ходити на якомога більше івентів, знайомитися там із людьми. Вони, може, нічим і не допоможуть, але обов’язково треба взяти їхній номер і в кінці вечора написати. І коли вони вас десь побачать, то пригадають, що ви вже десь знайомилися. Зв’язки, хоч багатьом це не подобається, дуже важливі.
І ще, до речі, рекомендую завжди, завжди братися за все, за будь-яку акторську роботу. Пропонують маленьку роль у короткометражному фільмі? Погоджуємось. Рекламу якихось стільців? Погоджуємось.
Я не можу сказати, від чого б застерегла, бо не мала поганого досвіду, але вважаю, що головне — залишатися чесною з собою й ніколи не зраджувати власних принципів.
Якщо зараз відкласти всі конкретні плани й просто дозволити собі хотіти чого завгодно — про яку роль, фільм або будь-що інше ви мрієте найбільше?
Хочу будь-що, де я зможу зіграти кохану Тео Джеймса (сміється). Жартую! Напевно, це «Білий лотос» або всесвіт «Гри престолів». Чи якийсь новий серіал, який стане суперкультовим, як-от «Поза кампусом», що зараз захопив усю Америку. До речі, неймовірний серіал. Рекомендую.
Ну, і «Оскар»! Куди ж без цього.
