Посольство України в Єрусалимі: Чому Ляшко хоче залишити Україну без автокефалії

Кінець непростого дня в українському парламенті порадував оригінальною ініціативою.

Тексту проекту постанови на сайті Ради поки немає — втім, вся суть пропозиції, яку передали на розгляд у відповідний комітет, зрозуміла й без того.

Дещо насторожують особистості авторів проекту — всі вони депутати від Радикальної партії Олега Ляшка.

Яка дотепер в активній участі у формуванні міжнародно-політичної позиції України помічена, за малим винятком, не була.

І стосунки представників якої з Ізраїлем до сьогодні обмежувались періодичними курортними вояжами.

Звичайно, прозорі натяки стосовно можливого перенесення української амбасади робили власне представники Ізраїлю.

Зокрема, міністр у справах Єрусалиму та спадщини держави Ізраїль Зеев Елькін рівнісінько місяць тому в інтерв'ю українським ЗМІ заявляв, що в уряді Ізраїлю "дуже сподіваються" на те, що Україна прийме рішення перенести своє посольство.

А також зазначав, що такий крок зустрів би позитивну оцінку США, і навіть обіцяв "будь-яку організаційну і також змістовну допомогу" в разі позитивного рішення Києва.

Але тоді його пропозиція якось зависла у повітрі, тихо проігнорована як Банковою, так і МЗС.

Що і не дивно, оскільки перенесення посольства до Єрусалиму — це вкрай слизьке і неоднозначне рішення.

Звичайно, США під керівництвом Трампа прийняли рішення про перенесення свого посольства до Єрусалиму — на тлі голосних протестів як з боку всіх без винятку мусульманських держав, так і з боку всієї Європи.

І дотепер приклад США наслідували тільки Гватемала та Парагвай.

При тому останній, перенісши посольство до Єрусалиму, менш ніж за півроку повернув його назад у Тель-Авів.

Що викликало цілком сподівану сварку з Ізраїлем, яка завершилась закриттям уже ізраїльського посольства у Парагваї.

Якийсь стриманий намір перенести посольство до Єрусалиму демонструє ще Чехія — але далі декларацій справа наразі не йде.

Австралія, де перенос також розглядався, в результаті прийняла негативне рішення.

Про рівень підтримки ідеї перенесення столиці Ізраїлю говорить,наприклад, той факт, що коли в грудні 2017 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію, яка засудила визнання Єрусалима столицею Ізраїлю, проти проголосувало цілих вісім країн.

Серед яких — США, Ізраїль, Гватемала, Гондурас, Маршалові острови, Мікронезія, Науру, Палау і Того.

Вражає, правда? Чимось схоже на список тих, хто визнавав Абхазію з Південною Осетією.

Замість США та Ізраїлю там була Росія, а от Науру теж фігурувало.

І за цю слизьку геополітичну тему беруться прості хлопці й дівчата із Радикальної партії.

Вони не розуміють, а якщо розуміють, то ігнорують той факт, що для України загалом ситуація тут безвиграшна.

Якщо ВР ухвалить пропозицію, а президент України її відхилить — це означатиме погіршення стосунків як зі США, так і з Ізраїлем.

А якщо навпаки, схвалить і перенесе посольство — це призведе до різкого погіршення стосунків зі всіма європейськими державами (проти визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю послідовно виступали як Велика Британія, так і Франція з Німеччиною) — і повну катастрофу у стосунках з мусульманським світом.

Зокрема, із Туреччиною, один із держслужбовців якої, за сумісництвом — патріарх Константинопольський, збирався надати українським православним Томос про автокефалію.

Під тиском розлюченого начальства він цілком може й передумати.

Усього цього представники Радикальної партії або не розуміють — або розуміти не хочуть.

А от що вони добре розуміють, що із цією темою вони гарантовано потраплять на сторінки преси, не тільки української, але й світової.

До того ж - абсолютно задарма.

Це, здається, і є головною причиною їхнього несподіваного захоплення геополітичною тематикою.

Досить безглуздого, і для національних інтересів держави — вельми руйнівного.

Тому залишається сподіватися, що блискучу ініціативу радикалів десь тихо й непомітно поховають в глибинах комітету ВР із закордонних справ.

А президент України не буде обирати, з ким зі стратегічних союзників України йому доведеться бити горщики задля кількох днів слави Олега Ляшка і компанії.