Вибори-2019 і спостерігачі Путіна: Що Україні робити з росіянами від ОБСЄ

Україна всерйоз готується захищати виборчий процес від російських "спостерігачів".

Список усіх осіб та організацій, причетних до будівництва антиросійських електоральних шанців, включає у себе практично весь український істеблішмент.

Парламент кавалерійським наскоком, менш ніж за три доби, приймає "Закон про внесення змін до деяких законів України щодо спостереження за виборчим процесом в Україні".

Перо Олексійович Порошенко обіцяє віддати наказ Державній прикордонній службі не пускати спостерігачів від Росії на президентські вибори 2019 року.

Комітет виборців України попереджає, що на президентських виборах у березні 2019 року можуть бути присутніми фейкові місії спостерігачів, які фінансуються Росією.

Служба зовнішньої розвідки публічно стверджує, що на роботу російських спецслужб із втручання в українські вибори буде витрачено близько 350 млн.

доларів США.

Як саме можна витратити таку суму на подібний захід, уявити, звичайно, складно, а СЗР якихось уточнень не дає.

Втім, залишимо ці питання на совісті розвідників, і спробуємо глянути на ситуацію неупереджено.

Поки йдеться про "російську самодіяльність" - на кшталт спостережних місій "від СНД", від "ОДКБ", від "Союзної держави Росії та Білорусі" - всі сказані слова, зроблені заяви і прийняті нормативні акти можна вважати безумовно корисними і доречними.

Люди, в яких замість моральних зобов'язань в голові будуть тільки вказівки московського керівництва, можуть як підірвати легітимність виборів у випадку, якщо їх виграє неприйнятний для Москви кандидат, так і здійснювати якісь дії на користь кандидатів промосковських.

Але ситуація зі спостерігачами із ОБСЄ радикально інша.

Конфлікт довкола того, можуть бути власники російського паспорту у складі спостережної місії спостерігачів за виборами від Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, чи не можуть, розгорівся ще всередині січня.

Тоді міністр закордонних справ України Клімкін повідомив очільницю бюро Інгеборгу Сольрун Гісладоттір про те, що громадян Росії у якості спостерігачів в Україні бачити не хочуть.

У відповідь на що та нагадала, що існує ціла низка міжнародно-правових рішень, які зобов'язують Україну приймати спостерігачів, не зважаючи на картинки на палітурці паспорта.

Зокрема, приймати спостерігачів Україна зобовязана згідно з Копенгагенським документом ОБСЄ від 1990 року, Хартією європейської безпеки ОБСЄ 1999 року, та рішенням Ради міністрів ОБСЄ №19 / 06, прийнятим в 2006 році.

Про вихід із жодного з цих документів Київ ніби не оголошував.

На тому конфлікт ніби "завис" - для того, щоби спалахнути з новою силою.

Цього разу забороняти росіянам в'їзд вирішила вже Верховна Рада.

А спецпредставник США по Україні Курт Волкер делікатно, але чітко заявив, що спостерігачів з Росії можна допустити до роботи на виборах українського президента, якщо вони увійдуть до складу місії ОБСЄ.

А речник місії БДІПЛ ОБСЄ в Україні Томас Рейнер учора повідомив, що список спостерігачів із 92 осіб перебуває на затвердженні в українському МЗС.

Двоє із них - росіяни.

Таким чином, прийнявши сьогоднішній закон, Верховна Рада поставила МЗС у цікаву позицію.

Якщо там відмовляться прийняти росіян з ОБСЄ - то порушать зафіксовавні в міжнародних угодах обіцянки.

До слова, за Віденською конвенцією про право міжнародних договорів від 1969 року ці обіцянки мають вищий юридичний статус, ніж національне законодавство (поки не суперечать Конституції).

Україна є учасником і цієї конвенції, до слова.

Ну, а якщо приймуть - то порушать свіжоспечений сьогоднішній закон, який винятків для ОБСЄ не передбачає.

Таким чином, Україна стає перед вибором.

Пустити на свою територію двох росіян - які, можливо, будуть агентами ФСБ, чи ГРУ, чи ще якоїсь трибуквенної російської штуки.

Але які будуть працювати у складі (і, напевно, під наглядом) великої міжнародної команди.

І навряд чи зможуть реально вплинути хоч на вибори, хоч на загальний звіт.

А альтернативою їх допуску є можливість публічно продемонструвати власну готовність "згадувати" про міжнародне право, коли це нам вигідно, і "забувати" - коли наші бажання не співпадають з нашими обіцянками.

Над цим вибором варто подумати.

Особливо в світлі того, що і бюрократи ОБСЄ, роздратовані поведінкою Києва, гіпотетично можуть піти на різкі рухи.

Банально відкликавши решту спостерігачів.