Макрон повстав проти Меркель: Який шанс отримала Україна з "Північним потоком-2"

Будівництво газогону "Північний потік - 2" ніколи не йшло ні швидко, ані легко.

Втім, впродовж останніх півроку здавалося, що реально зупинити цей проект не зможе вже ніхто.

Станом на позавчора було вкладено 600 кілометрів труб - рівно половину від загальної довжини газогону.

При тому Німеччина, один з ключвих бенефіціантів проекту, продовжувала настоювати на його скорому і безперешкодному завершенні.

Суть риторики Ангели Меркель на користь продовження участі в "Північному потоці - 2" завжди опиралась на дві тези.

Перша з яких, офіційна, озвучувалася публічно: "У випадку з "Північним потоком-2" йдеться про чисто економічний проект, і держава не може в нього втручатись".

Тим паче задіяні в проекті були і німецькі компанії.

Друга, далеко менш публічна теза, полягала в тому, що США, ведучи масовану дипломатичну війну проти російського газогону, просто намагаються пробитись на німецький ринок зі своїм скрапленим сланцевим газом.

Який дорожчий від російського.

І взагалі - від нього тхне Трампом.

Втім, зараз красиві фрази чинної фрау канцлерін про "економічний характер" російського газогону вже не переконують не тільки Україну та Польщу, але і однопартійців Ангели Меркель, та її найпотужнішого союзника - президента Франції Франсуа Макрона.

Зокрема, вчора Міністерство закордонних справ Франції повідомило, що Париж планує підтримати пропозицію ЄС щодо регулювання російського газопроводу "Північний потік-2" у відповідності до норм ЄС для сухопутних газогонів.

Чому Макрон прийняв таке рішення - сказати складно.

Але найбільш вірогідною виглядає версія про те, що причиною його роздратування стала не Ангела Меркель (з якою він дуже мило спілкувався два тижні тому в Ахені), а російський слід в історії із "жовтими жилетами".

При тому Німеччина, яка дотепер за мовчазної згоди Франції і підтримки союзників у цьому питанні - Австрії, Бельгії, Кіпру та Нідерландів - успішно блокувала цю ініціативу, вочевидь, не зможе.

Особливо на тлі того факту, що зараз в ЄС головує Румунія, в якої є свої інтереси у всій цій історії.

Паралельно з тим тиск на ЄС у зв'язку з "Північним потоком - 2" посилюють і США.

Вчора американський постпред при ЄС Гордон Сондленд, та його колеги в Данії Карла Сендс і в Німеччині Річард Гренелл опублікували прецікаву статтю , в якій підкреслили, що будівництво газопроводу посилить сприйнятливість Європи до "російської тактики енергетичного шантажу".

Разом із тим проти "Північного потоку-2" виступили і авторитетні однопартійці Меркель.

Норберт Реттген, депутат ХДС і колишній міністр з охорони навколишнього середовища, виступив різко проти проекту, звинувачуючи його в підриві європейської солідарності.

"Заява про те, що це виключно економічний проект, завжди було провокаційною і помилковою", - сказав він французькій Les Echos.

Таким чином, у Ангели Меркель може з'явитись серйозна спокуса махнути на всю цю історію рукою.

Себто дозволити Росії добудовувати газогін, який потім потрапить під нові європейські директиви.

Чим це загрожує Росії? "Газпрому", в разі прийняття цих директив, доведеться відмовитися від функції оператора газопроводу.

При тому виникне потреба у створенні "незалежної" компанії - оператора.

Але важливішим буде навіть не ця адміністративна перепона, а той факт, що по газогону можна буде транспортувати не більше ніж 50% газу від одного видобувача.

А оскільки нікому, окрім "Газпрому", експортувати газ із Росії по газогонах не можна - то труба, у відповідності до європейських норм, повинна працювати на половину потужності.

Звичайно, на Росії зможуть, гіпотетично, створити "конкурента "Газпрому" - але це процес, що затягнеться на роки.

Натомість переговори "Газпрому" з Україною цього літа увійдуть в ключову стадію.

І якщо з надією на повністю заповнений "Північний потік-2" Москва збиралась пропонувати Києву збереження прокачки на рівні 25-30 мільярдів кубів на рік, що робило шанси української газотранспортної системи на виживання доволі примарними, то за умов прийняття європейських директив мова йтиме про 50-60 мільярдів кубів.

Що дає нашій ГТС - а також газовим магістралям Польщі - обнадійливі перспективи на продовження функціонування.