"Завагітніла від мене, але повернулася до чоловіка"

"Обоє доньок виїхали в Америку, — пише 54-річний Олександр Романович із Запоріжжя.

— Старша вийшла заміж за німця, який вчився з нею в університеті.

Мають двійню.

Молодшій за місяць виповниться 30.

По 12 годин проводить на роботі.

У мене в її віці було четверо дітей.

Боюся, щоб не залишилася одна.

До нас приїжджати не хоче.

Обіцяла прилетіти, але не відпустили з роботи".

Надсилає фото кучерявої блондинки у фіолетовій безрукавці.

В руках тримає гарбуза.

За спиною напис англійською: "Гелловін-2018".

Листи коментує київський біоенергетик Миро­слав Олійник.— Донька зустрічається з розлученим чоловіком.

Розповідати вам боїться.

Він не постійний.

Жінок змінює часто.

Має двоє позашлюбних дітей.

Розійдуться навесні.

Влітку почне зустрічатися зі спортсменом.

Познайомить вас у "Скайпі".

Трохи житимуть у цивільному шлюбі.

Поберуться, коли завагітніє.

За два роки чекайте на внука."З Оксаною познайомилися, коли воював, — пише 34-річний Вадим з Житомирської області.

— Зустрічалися півроку.

Знав, що має чоловіка.

Той пиячить.

Утекла від нього до матері.

Обіцяла, що подасть на розлучення.

Я привозив її до своїх батьків.

Думав, до Нового року одружимося.

Завагітніла від мене, але повернулася до чоловіка.

Будь-які спроби вмовити її закінчуються скандалом.

Наче пороблено.

Каже, мусить жити з Ваньою, бо вінчані.

Доказує мені, що дитина від нього".

Вкладає у конверт фото кучерявої блондинки у чорному пуховику.

Брови тонко вищипані.

Губи намальовані рожевою помадою.

Над верхньою — дві родимки.— За два місяці станете батьком.

Як би Оксана не хотіла у цьому зізнаватися, правда на вашому боці.

Піде від чоловіка, щойно вкотре підніме на неї руку.

Але вам не раджу брати її за дружину.

По-перше, від офіційного шлюбу вона відмовлятиметься.

По-друге, може будь-якого дня забрати дитину і зникнути з вашого дому.

Звикла не вирішувати проблеми, а втікати від них.

Хоч які б почуття не були між вами, їх затьмарять нові.

Навесні розпочнете стосунки з жінкою, яка змінить ваше життя на краще.

Приглядайтеся до волонтерок.

Не бійтеся зробити перший крок."Онуку Юрію пішов 43 рік, — пише Анастасія Михайлівна з Києва.

— За цей час встиг двічі одружитися, та ні з кот­рою не зжився.

Мав квартиру, але друга дружина видурила і продала.

За ці гроші зробила ремонт у своїй хаті, з'їздила на відпочинок, а коли повернулася, його спровадила.

Нас він не чув.

Гуляв, пив, брехав.

Двічі його кодували, але протримався недовго.

Взявся за старе.

Пішов жити до жінки, яка старша за нього, інвалід.

Має проблеми зі спиною.

Коли почав стосунки з нею, став ходити на роботу.

Зараз знову не працює.

Боюся, ця жінка його довго не терпітиме".— Щоб кинув пити, треба змінити місце проживання.

Коли втратить друзів по чарці, відпаде охота до оковитої.

Планував їхати на заробітки.

Нехай пошукає щастя за кордоном.

Цивільна дружина чекатиме.

Заробить гроші на операцію для неї, ще й підлікує своє здоров'я.

Хірургічне втручання на очах йому протипоказане, хоч і має вроджені проблеми.

Підтримати зір може за допомогою фарм­препаратів."Дочка Даша носить слуховий апарат, — розповідає у листі вінничанка Наталія Олексіївна, 48 років.

— У дитинстві не могли вилікувати ангіну.

Антибіотики не допомагали, потім дали побічний ефект.

Втратила слух.

Хотіли вставити слухові імпланти.

Назбирали грошей на операцію, та Даша боїться.

В особистому житті не щастить.

Жила з чоловіком 4 роки у цивільному шлюбі.

Ми бачили, що з ним нещаслива.

Просили, доки не пізно, розірвати стосунки.

Вона дочекалася, що той її зрадив.

Застукала на гарячому вдома.

Того ж вечора упакував речі і пішов до коханки.

Даша вже третій рік сама, нікому не довіряє".

Біоенергетик дістає з конверта фото коротко стриженої дівчини зі срібними сережками у вухах.

Запалює свічку, обводить нею навколо знімка, кладе на світлину долоню.— Дочка мріє вивчити англійську і поїхати за кордон.

Не підганяйте її із заміжжям.

Буде в її житті і суджений, і двоє доньок.

Зараз час побачити світ.

З подорожі повернеться не сама."У нашій сім'ї виконую роль чоловіка, — пише 37-річна Світлана з Шацького району на Волині.

— Ігор цілими днями лежить на дивані.

Вдає, що наглядає за дітьми.

На мені — робота.

Торік почала їздити на заробітки в Польщу.

А він і далі сидить без діла.

Почав пити.

У магазині, де працюю, познайомилася з чоловіком.

Сподобалися одне одному.

Йому 34, одружений не був.

Просить переїхати жити до нього.

Зізналася, що маю троє дітей.

Його це не зупиняє.

А я боюся покинути чоловіка".— Ігор має неабиякий потенціал і золоті руки.

Якби захотів, міг би гарно заробляти на батьківщині.

От тільки вдався у батька.

Багато планує, але лінується втілювати в життя.

Якщо дізнається про ваше бажання розлучитися, піде в запій.

Дітей так просто не віддасть.

Марно розраховуєте вивезти їх до Польщі без батькової згоди.

Навіть якщо вдасться перетнути кордон, вам це щастя навряд чи принесе.

Спільної мови з вітчимом не знайдуть.

Повертайтеся до чоловіка.

Підтримайте його бажання почати власну справу.

Нехай вирощує спаржу, розводить раків і займеться туристичним бізнесом.