Оскарівські перегони: Чи відбере головну статуетку американський властолюбець

В тому числі, картина претендує на головну статуетку за найкращий фільм, а виконавець головної ролі Крістіан Бейл вже отримав "Золотий глобус" за "Найкращу чоловічу роль (комедія/мюзікл)".

Заради знакової ролі актору довелося погладшати на 30 кіло.

Depo.

ua продовжує цикл рецензій на картини, що номінуються на головний "Оскар".

Отже, у широких кіноколах Адам Мак-Кей став відомий завдяки байопіку "Гра на пониження", яка розповідає історію молодих підприємців, які розбагатіли завдяки фінансовій кризі, і яка отримала "Оскар" за кращий адаптований сценарій.

І от, Мак-Кей знову присвятив картину новітній історії.

Цього разу - кар'єрі віцепрезидента США при Джорджі Буші молодшому Діка Чейні.

В інтерпретації кіношників, яку підтримують загалом і чимало американців, Чейні - такий собі містер Зло: через дірки в американському законодавстві він отримує доступ до практично безмежної влади, і, переслідуючи комерційні інтереси, розпочинає війну в Іраку.

Чейні перехоплює електронні листи президента і підслуховує телефонні розмови.

Натомість Буш слухняно вдає з себе простачка, уникаючи відповідальності за вбивчі рішення і разом з тим користуючись їхніми плюсами.

Головний посил Мак-Кей надиктовує на самому початку: у людей стало багато вільного часу, але вони прагнуть прохолоджуватися у клубах, а не контролювати державних мужів.

Через цю байдужість і відбуваються біди і війни.

Більше того, можливість акумулювати владу у своїх руках є й у сучасного голови Білого Дому Дональда Трампа.

Адже за багато років ніхто не потурбувався про те, щоб зарехтувати законотворчі прогалини.

Попри згадування і епізодичні кадри тортур та сотень тисяч людських жертв картина видається радше бурлеском, ніж трагедією.

У житті Діка Чейні все дуже просто, за принципом "захотів - зробив".

На початку картини юнак вилітає з університету, працює електриком, багато п'є і має постійні проблеми з законом.

Але завдяки своїй дівчині, а згодом дружині і соратниці Лінн (Емі Адамс) таки береться за розум і ледь не в наступному кадрі стає асистентом Дональда Рамсфелда в адміністрації Ніксона.

Не надто розумний і зовсім не витончений, Чейні засвоїв у житті головне правило риболовлі - наживляєш на гачок те, чим марить твоя здобич, і скоро вона битиметься на дні відерця.

От і весь тобі секрет влади.

Життя Чейні показано уривками - сцени зупиняються на середині діалогу, часові пласти змішані, за зйомкою війни йдуть кадри сімейного відпочинку, всередині фільму - титри.

Автори ніби начитують глядачам уривки із американських газет того часу.

Мовляв, зло просте, коли ним не надто заморочуєшся.

Причому, як для американців, так і для самого Чейні.

"Риболовля не гарна і погана, це просто риболовля".

Здається, так само герой ставиться і до війни.

В бурлескній подачі та ще у таємничому герої, який зачитує закадрові пояснення, - і полягають головні особливості картини, яка виділяє її із ряду стандартних байопіків.

Ще один цікавий момент - у певній мірі антиамериканський характер фільму.

Хоча при ближчому розгляді він здається більше антиреспубліканським, і гостра шпилька від авторів опиняється у рудій шевелюрі нинішнього президента.

За стилем "Влада" нагадує "Гру на пониження" - надиктовка смислів і певне засудження розглянутого під лупою покоління, - хоча у новій картині все набагато простіше і прозоріше.

Американці початку 2000-х не хочуть заморочуватися пошуками істини, їм потрібен очевидний ворог, на якому можна вимістити горе і невдоволення.

Тож після "Гри" новий фільм навряд чи аж настільки вразить Американську кіноакадемію, що картині відвісять головну статуетку.

А от Крістіан Бейл має всі шанси на нагороду: все ж таки, Чейні - людина незвичайна і на готових шаблонах її не зіграти.

Також читайте:.

"Оскарівські перегони": Чому епатажна трагікомедія "Фаворитка" отримала аж десять номінацій.

"Оскарівські перегони": Чи отримає "Зелена книга" головну статуетку.