Юпітер — Коломойський, Юнона — Тимошенко

— Енеєм сьогодні може бути кожен із нас, — каже режисер Максим Голенко, 40 років.

Поставив спектакь "Енеїда XXI" за мотивами поеми давньоримського поета Вергілія.

Прем'єра відбулася в Одеському музично-драматичному театрі ім.

Василя ­Василька.

Дію класичного твору драматург 44-річний Віталій Ченський переніс у сучасну Україну.

Головну роль грає актор київського Дикого театру Дмитро Усов, 27 років.

Еней — рахівник на донецькій шахті.

Після початку російської агресії тікає з Донбасу.

Автобусом їде разом із сином Юлом, батьком Анхізом і другом Ахатом.

Їхній водій — Палінур.

Мандрують Україною в пошуках нової домівки, за сюжетом.— Еней — звичайна маленька розгублена людина, — продовжує Голенко.

— Він не знає, що буде далі з ним і з навколишнім простором.

Здається, ніби всі життєві обставини проти нього.

У нього вибивають із-під ніг землю, на якій жив.

Коли починаються бойові дії, змушений звалити, як і багато інших українців.

Еней не готовий бути героєм.

Але йому доводиться взяти на себе тягар відповідальності.

За сім'ю, рід, країну.

Троя — це Донбас, понівечений російськими військами.

У поемі Вергілія головний герой після знищення греками свого рідного міста шукав місце, де зможе заснувати Рим.

Це міфічна країна Гесперія.

У нашій виставі Еней теж у пошуках справжньої батьківщини.

Намагається зрозуміти, де осісти й розвивати країну мрії.

Приткнеться то тут, то там, але весь час розчаровується.

Наша країна вивалилася з пострадянського простору — частково залишилася совком, але Україною ще не стала.

Енея бентежить, що все побудовано на крові, брехні й корупції.

Усвідомлює, що за таких умов досягти загального блага неможливо.

Питає, чи це справді країна мрії.

Але герой, як і ми сьогодні, ще не знаходить відповіді.

Постановка має відкритий фінал.

Історія Енея продовжиться так само, як і наша реальність.

Драматург Віталій Ченський узяв за основу вергіліївський твір і осучаснив його.

Найбільше сподобалося, як відтворив сьогоднішню українську дійсність.

А також його жорстка сатира, що пройшлася нашими останніми п'ятьма роками.

Таких гострих творів я ще не зустрічав.

Ченський придумав дещо сюрреалістичний простір — щось середнє між Україною та Давнім Римом.

Із фейковими новинами й інтернет-персонажами.

Наприклад, водій автобуса Палінур — далекобійник, жорсткий ватник.

Під римськими назвами маємо на увазі українські міста.

Наприклад, фінал розгортається в місті Левант.

Там фігурує Левантський припортовий завод.

Одразу зрозуміло, що йдеться про Одесу.

Боги — теж цікавий елемент.

Вони панують над світом, але неясно, чим керуються.

Десь ми розуміємо, що вони міфічні істоти, а в окремих сценах — це натяки на конкретних особистостей.

Юпітер — Коломойський, Юнона — Тимошенко.

Але це не прямолінійно зроблено, а тонко.

Не перетворюємо на КВН.

Основна декорація на сцені — величезна частина малайзій­ського боїнга, збитого на Донбасі 17 липня 2014-го.

Турбіна і частина фюзеляжу.

Усе завалено мішками з трупами.

Це страшно, нагадує кінець світу.

На фоні залишків літака радянські пісні звучать особливо зловісно.

Ось така дивна країна.

І на всьому цьому треба будувати свою історію і своє життя."Енеїда XXI" — спільне виробництво Одеського музично-драматичного та київського Дикого театру.

П'ятьох троянців на чолі з Енеєм грають кияни, всіх інших — одесити.

Це не просто так.

Еней з оточенням — переселенці.

Чужі в іншому просторі.

Заради чистоти експерименту я хотів зіштовхнути акторів із різних міст і об'єднати їх в одне ціле.

Думаю, вдалося.

Найближчий показ вистави "Енеїда XXI" в Одеському музично-драматичному театрі ім.

Василя Василька відбудеться 13 квітня.