Наталія Шпак-Кучер вишиває особливий оберіг – один з найдавніших українських орнаментів.
Майстриня продає свої вироби, а на вторговані гроші допомагає українській армії.
Її вітальня схожа на музей української вишивки, якою жінка захопилася вже давно.
Вона переїхала до столиці Італії 12 років тому.
Хотіла заробити й повернутись, але народження сина змінило її плани.
Наталія не очікувала, що в країні почнеться війна.
Волонтерка наголосила, що навіть, якщо вона й не живе в Україні, все одно потрібно допомагати своїй країні.
Тож насамперед вона налагодила контакт з українськими волонтерами, які передавали замовлення солдатів.
З часом активні діаспоряни у Мадриді об'єднались.
Наталія з сином / Фото з Facebook.
Небайдужі українці у Мадриді організовували аукціони, ярмарки, фестивалі.
Спільними зусиллями придбали три автомобілі, чималу кількість техніки й оптики.
Та з часом збирати гроші ставало все важче, тож жінка підійшла до справи креативно і почала вишивати на замовлення.
Наші предки зашифровували у своїй сорочці всю інформацію про себе: це ім'я, дата народження, день тижня тощо,.
– пояснила майстриня.
Роботи Наталії Шпак-Кучер.
А найкращою нагородою для самої пані Наталії є символічні подарунки з передової – прапори, які підписані словами подяки українських захисників.