Знайомтесь: Петро Ряска, пейзажист, практик ушу та християнин

10 липня у київській галереї The Naked Room відкрилась персональна виставка закарпатського художника Петра Ряски.

Проект називається "Діяння".

Кураторами виставки стали Лізавета Герман та Марія Ланько.

В експозиції представлені пейзажі Ряски, створені в період з 2012 по 2019 рік.

Що говорять куратори:.

"Перший погляд на виставку Петра Ряски може викликати подив — до чого тут "діяння", коли в просторі галереї ми бачимо самі лише пейзажі акрилом на полотні.

Адже на теренах сучасного українського мистецтва Ряску, в першу чергу, ідентифікують як переконливого перформера, вигадливого куратора та вправного організатора.

Однак живопис, ба більше — мабуть найконсервативніший його жанр, пейзаж — складає фундамент його художнього мислення й проникає в усі інші практики та справи".

Що говорить Петро Ряска:.

Перформанс – це мистецтво дії.

У назві "Діяння" є друге дно.

Вона відсилає до діянь Святих Апостолів.

Так як слово діяння в українській мові ширше, воно не просто передає якусь асоціацію з дією чи перформансом.

В Біблії є переклад діяння як житіє/битіє святих.

Є енергія живопису.

Є художники, які переживають якусь депресію, і тоді вони не малюють.

У мене депресії нема.

Я часто думаю, чим відрізняється художник, який малює з етюдником на вулиці, від стріт-арту — він ж теж малює на вулиці.

Це теж вуличне мистецтво.

Дія відбувається на вулиці.

Живопис — це дія, яку ніхто не бачить.

Закрита дія.

Вона є тим самим перформансом, його документацією.

Це і є діяння.

В роботі можна простежити, як художник її малював, що переживав.

Чи це був медитативний живопис, чи була якась експресія.

Живопис я люблю.

Свої останні полотна, які я роблю, називаю перформансом.

Живопис — інформативний у своїй манері.

У перформансі є код фігури.

І в живописі теж.

Якщо ми малюємо на маленькому полотні, то ми будемо малювати від кисті чи від ліктя.

Маленькі рухи.

А якщо полотно таке, що ми розмахнемо руки вправо-вліво, і воно велике, вище за нас ростом, то тоді маємо гротеск.

Пікассо колись говорив, чому він не підписував роботи.

Він казав, що ті лінії і колір, які робила його рука, це і є код фігури.

Буває так, що зроблять перформанс — і на цьому все, мистецтво, ідея саме цього епізоду, закінчилась.

А буває так, що воно вже переростає у проект.

В мене все йде клубком, разом, перформанс з живописом.

На цій виставці це вже не просто живопис, це мистецтво простору.

Ушу впливає на мене зсередини, я цього просто не контролюю.

Для мене це високе мистецтво.

Заняття ушу вчать образно мислити.

Є така вправа: читати книжку одною рукою, а іншою гладити дитину.

Так ти по-іншому розумієш і сприймаєш дотик.

Ці практики дуже гармонічні: контакт з природою, внутрішня робота.

Я сам по собі оптиміст.

Я досить довго шукав себе в житті.

Можливо, це наслідок 1990-х, розрухи, розвалу СРСР.

Але мені все ж таки потрібно було займатися мистецтвом.

Можливо, якби я чимось іншим займався, це могло б мені нашкодити як людині.

В першу чергу — любов.

Любов до всього.

Я християнин.

Молодий священик у нашому селі [Білки, Закарпаття] зміг навернути людей до церкви, бо побудував все навколо любові.

Виставка триватиме до 4 серпня.

Дивіться також: Как это было: Открытие выставки Саши и Ильи Чичканов в галерее Карась.