У мене лише кілька фото з Адою Миколаївною, але з дитинства після «Вечного зова» її фотокартки висіли на стіні над столом, де я робила уроки. І звісно, найважчі шкільні моменти - домашні завдання з фізики чи хімії, примушували мене відірватися від незрозумілого підручника, підняти голову і тоді я бачила ЇЇ - фото з «Союзпечати» - де Ада серед березок, фото з кіножурналів, де Ада в кіноролях. Я читала все про Неї, я слухала, як Вона читає поезію на платівках, я дивилась всі фільми з Нею, я мріяла стати схожою на Неї. Моя Мама кілька років тому знайшла мій шкільний твір «Ким я хочу стати».

І там я пишу про свого кумира.

Весь твір про Аду Миколаївну Роговцеву. Вже в Києві я обожнювала «Священные чудовища» і «Даму без камелий» Віктюка.

Я вважаю великою прикрістю, що Ади нема в її театрі, бо в "Лесю Українку" ходили на Роговцеву. Я мріяла познайомитись і ми познайомились на зйомках «В двух км.

от Нового года». Ми знімали під Києвом в приватному домі.

Я тихенько зайшла на кухню, бо в кімнаті йшла зйомка і там, на кухні стояла Ада. Я миттєво почала говорити все, що хотіла сказати всі ці роки, як люблю її, яка вона геніальна, а вона припинила мій монолог і сказала:.

«Добре, слухай, а ти знаєш як в цій мікрохвильовці підсмажити сухарики? Я така голодна, обіди ще везуть, а я з поїзда, в 6 ранку приїхала і в 7 мене повезли зніматися».

І це було так несподівано і так легко, наче ми сто років знайомі.

Ми почали боротися з микрохвильовкою і сміятися.

Бо все треба було робити тихо, а тихо не виходило)) А потім коли знімали в масовій сцені мій крупний план, всі актори пішли собі, хто на перекур, хто відпочити і лише Ада сказала: «Я залишуся, допоможу тобі.

Тобі ж треба в чиїсь очі дивитися» І тоді я відчула таку неймовірну підтримку.

Ці очі!.

Ада Роговцева, «Вечный зов».

А потім, коли всі епізоди з Адою відзняли, вона не вимагала машину в Київ, вона чекала до 3 ночі, до закінчення зйомок, спокійно сіла в автобус з усіма і поїхала додому, як всі.

Жодних райдерів, вимог, понтів.

Так працюють профессіонали! Я знала, що Вона - Зірка, а з того моменту я відчула в ній ще й неймовірно прекрасну справжню Людину. Потім були Майдани і Ада завжди була з мого боку барикад. Потім почалась війна і Ада по сьогоднішній день їздить на фронт.

Вона грає вистави на самому «передку». Вона, Вона - неймовірна! Я обожнюю Її і бажаю, щоби вона відчувала все те тепло, яке щедро дарує нам. Це фото з прем'єри «Гнізда горлиці». Ада Миколаївна знайшла час і сили, прийти і підтримати мене.

Вона прийшла до здачу «Квітки Будяк», аби підтримати мого чоловіка Станіслав Мойсеєв, сіла біля мене і весь час тримала мою руку в своїй руці. Це неможливо забути.

Це було так необхідно нам.

І за все, за все я дякую Актрисі великої Душі! Я не відкладаю свою любов на завтра, як написали Ви у своєму вірші. Я люблю Вас завжди! З Днем народження, Велика Адо!.