— У подорожах не хочеться витрачати багато часу на вибір сувенірів.
Тому купуємо котів, — каже 48-річна Ольга ВАСИЛЬЄВА з Черкас.
Разом із чоловіком Вадимом, 51 рік, побували в понад 40 країнах.
Привозять звідти вироби у вигляді котів.
Мають у колекції майже 140.Ольга Васильєва раніше працювала банкіром.
Зараз займається ландшафтним дизайном.
Із фінансовим директором Вадимом Васильєвим побралася 1994-го.
Мають доньку 22-річну Анну.
Вона навчається у британському Оксфорді на факультеті держуправління.— Збирати котів почали 2002-го після відпочинку в Криму, — розповідає Ольга.
— У Ялті на набережній купили картину із сумним котиком.
Відтоді вирішили, що з кожної поїздки привозитимемо фігурки цих тварин.
Малайзія асоціюється з видобутком олова, тому купили там кота з цього металу.
Також придбали набір із шести майже однакових тварин ручної роботи.
Не могли пояснити продавцю, що нам потрібен один, бо він не знав англійської.
Берберського кота з глини взяли в Тунісі.
Виглядає трохи примітивно, але колоритно.
У Єгипті купили три сувеніри.
Там котів вважають божественними створіннями, наділеними містичною силою.
Взяли дві класичні фігурки й папірус із зображенням кота.
На ньому написали ім'я нашої дочки єгипетським ієрогліфом.
Маршрути подорожей складають самі.
Послугами туристичних компаній не користуються.— Відпочинок плануємо самі, на екскурсії їздимо рідко, — розповідає Ольга Васильєва.
— Більше шансів знайти щось цікаве є там, де менше людей.
Самостійно поїхали в соляну копальню в польському місті Величко.
Придбали там кота, зробленого із солі.
Стояв на стелажі.
З часом почав псуватися, тому поставили в колбу.
Містичного кота, що моторошно виглядає, купили в Лаосі.
Вирізаний зі слонової кістки, нагадує ідола.
Хотіли побачити Азію.
Щоб поїхати туди, чоловік продав колекцію значків вищих навчальних закладів.— Збирав її 12 років, — додає Вадим Васильєв.
— Попрощався з нею легко.
Задоволення важливіше за колекцію, що лежить у засіку.
Із 5 років мені подобається щось збирати.
Колекціонував монети, листівки, кокарди, значки.
Багато разів намагався покинути це хобі, та через деякий час починаю знову.— Торік у Римі на барахолці купили двох котів: із муранського скла й у формі люльки.
З останнім пішли у Ватикан на проповідь Папи Римського.
На вході до храму перевіряли гвардійці.
Знайшли люльку і відвели вбік.
Сміялися, коли побачили, що то сувенір.
Із Ватикану хотів привезти кота у вигляді Папи Римського, але не знайшов.
У Чорногорії не натрапили на жодну фігурку, але у вітрині магазину побачили страшного кота з пап'є-маше.
Коштував копійки, тому придбали.
Котів купують переважно на базарах.— Магазини відвідуємо рідко.
Більше любимо ринки, бо там можна побачити справжнє життя, — каже Вадим Васильєв.— На голландських барахолках люди часто залишають ящики з непотрібними речами, — додає Ольга Васильєва.
— Якось побачили там енциклопедію про котів.
Отримали безкоштовний сувенір.
Фігури котів родина Васильєвих зберігає у вітальні на поличках.— Гості часто їх розглядають, — говорить Ольга.
— Намагалися відвести їх подалі, бо набридає розповідати одне і те ж.
Тепер питають тільки, що нового з'явилося.