"Тихо протягнув, що любить. Сказала: "Раз вийшов із коми, пора женитися"

— Невеличке весілля готували на кінець червня.

Мені купили весільне плаття і туфлі, а Саші — костюм.

Планували гуляти у моєму рідному Вознесенську на Миколаївщині.

Замовили ресторан, у якому раніше працювала адміністратором.

Але Саша дістав поранення.

Це перекреслило всі наші плани, — каже 22-річна Анна ЧУБЧИК.

В обласній клінічній лікарні ім.

Іллі Мечникова в Дніпрі побралася з кіборгом Олександром БЕСПАЛОВИМ, 24 роки, із Миколаєва.21 травня Олександр Беспалов на Донбасі зазнав важкого поранення.

Куля пройшла крізь око й зупинилася біля потиличної кістки.

Після операції 11 днів був у комі.— Провідувала коханого день у день, — розповідає Анна Чубчик.

— Мене питали, чи ще не задовбалася.

Страшили, що може залишитися дурачком.

Та я не збиралася від Саші відказуватися.

Уже навіть змирилася з думкою, що буду його доглядати.

Вирішила: значить, така у мене доля.

Та коли він прийшов до тями, зрозуміла, що залишився таким, як і був до поранення.

Тримала його за руку.

Саша розплющив очі й моргнув до мене.

Почав ворушити губами.

Потім тихо протягнув, що любить мене.

Сказала: "Раз вийшов із коми, пора женитися".

За день оформили документи для розпису.

Провести церемонію вінчання запросили місцевого священика.— Я швидко побігла в магазин.

Купила звичайну сукню.

Волонтер Майя Норкіна зробила мені зачіску і макіяж.

Кольца у нас були, ще раніше їх купили, — говорить молода.

— Ніколи не думала, що доведеться розписуватися у такому місці.

Наше весілля запам'ятаємо на все життя.

Змонтуємо фільм і подивимося за років 20–30.

Батьки хотіли приїхати на розпис у реанімацію.

Урочистості проведуть після одужання Олександра.

Він уже піднімається з ліжка, потрохи ходить.— Саша має чудовий апетит і щоразу повторює, як добре, що я смачно готую.

Завжди просить купити ще щось солоденьке.

Любить фрукти, тортики, пірожинки і йогурти, — каже Анна.

— Через травму в Саші працює лише половина головного мозку.

Мають зробити ще дві операції: вставлять кістку в череп і очний протез.

Після цього плануємо відправити Сашу на реабілітацію за кордон.

Нині Анна Чубчик — на шостому місяці вагітності.

Чекають на сина.— Кожний день Саша гладить живіт.

Обіцяє прийти на виписку маляти, як нова копійка.

Назве сина Олексієм.

Потім плануємо народити доньку.

Ім'я для неї вже я вибрала — Ангеліна.

Тепер у Саші є заради кого жити.

Він змирився, що немає ока.

Буває, задумується, як йому спалити того сєпара, який його підстрелив.

Лікарі з того світу вернули, а він знову на війну рветься.

Не пущу вже нікуди.

Пара познайомилася випадково на лавці біля під'їзду будинку, де мешкає сестра Анни.— Саша дивився на мене, а потім випалив: "А ты не взлетишь с такими ресницами?" Подумала, дурачок якийсь.

Посміялися і знову зустрілися через місяць.

Я влаштувалася у кредитну компанію.

Він прийшов сплатити кредит за товариша, який не зміг сам приїхати.

Потім попросила, щоб підключив мені пральну машинку.

Нагодувала його борщем зі свинячими реберцями.

З того часу почали зустрічатися.

Саша забирав мене з роботи.

Ходили в кіно.

Раз на місяць їздили до моїх батьків у гості.За три місяці після знайомства Олександр поїхав у зону ООС.

Коли дізнався про вагітність коханої, вирішив покинути військову службу.— Батьки уже чекають нас удома, — говорить Анна.

— Будемо жити з ними у двоповерховому будинку.

Мама одразу сказала: "Доця, не переживай.

На ноги поставимо Сашу.

Ходитиме з папою на рибалку".

Саша — сирота.

Мами не стало, коли був маленький.

Батько помер торік від раку.