Щомісяця можна відкладати тисячу євро
— До виїзду за кордон працювала баристою — варила каву.
Зміна тривала 14 годин.
Платили щомісяця 4 тисячі гривень.
Хотіла відкласти гроші на весілля, але не вдавалося.
Спочатку з чоловіком поїхали на заробітки в Польщу.
А потім перебралися в Словаччину, — розповідає 22-річна Вікторія Янчук із Рівного.
Вісім місяців живе в Братиславі із чоловіком 29-річним Яковом.— Умовила чоловіка пожити тут ще рік.
Хочемо мати стартовий капітал, щоб почати власну справу вдома.
Щомісяця можна відкладати тисячу євро.
При цьому ні в чому собі не відмовляти.
На продукти витрачаємо 300 євро за місяць.
Їмо все, що хочемо.
Ціни такі, як і в Україні.
Але зарплати вищі.Знайти роботу допомогли друзі.
Влаштувалася сортувальницею одягу на склад.
Чоловік спочатку працював на автомобільному заводі.
Потім скоротили.
Попросила свого керівника взяти і його на роботу.
Тепер Яків розвозить одяг, який ми сортуємо.
Працюємо по вісім годин.
Субота, неділя — вихідні.
Зарплата у нас із чоловіком однакова — 1000 євро.
Це близько 29 тисяч гривень на кожного.
Житло фірма не надає.
Шукали собі квартиру по оголошенню.
Зняли однокімнатну з меблями за 500 євро.
Умови хороші.
Немає Радянського Союзу, як вдома — килими на стінах не висять, підлогу теж не застеляють.
За двокімнатну треба платити від 600 євро, трикімнатну — від 750.
Кімнату в квартирі можна орендувати за 400 євро.
Комунальні виходять 100–120 євро — 2800–3400 гривень.
Словаки майже не купують квартири.
Їх влаштовує щомісяця платити за оренду.
Кажуть, так дешевше.
Однокімнатну квартиру в Братиславі продають від 100 тисяч євро.
Молодим сім'ям дають кредити під 1–2 відсотки.
Але треба одразу заплатити 20 відсотків вартості житла.
Більшість помешкань купують іноземці.
Братислава — дешеве місто для життя.
Додому приїжджаємо рідко.
За вісім місяців в Україні були лише раз.
Частіше запрошуємо батьків до себе.
Купуємо їм квитки на літак, щоб не їхали 32 години автобусом.
Зі Львова до Братислави переліт коштує від 2500 гривень.