1 серпня, 11:00, до прем'єри 31 год.– А де Рая? – до актової зали входить директорка "Дикого театру" Ярослава Кравченко, 32 роки.– В лесу, Светлану Лободу ловит, – відповідає режисер Максим Голенко, 41 рік.
Свою помічницю відправив скачати з інтернету пісню SuperSTAR.
У Сорокотязі найкращий мобільний зв'язок – у посадці біля школи.
Лобода має звучати з радіо в хаті Кайдашів, під неї годуватимуть паралізованого від горілки Омелька, проводжатимуть в АТО Лавріна.– У Ворожбит дія "Кайдашів" починається 2004-го, – розповідає Голенко.
– Класичного голову родини Омелька Кайдаша – шкода.
Хоч і п'є багато, але працьовитий.
А на нашого дивишся – колись крав у колгоспі, а зараз нічого не хоче робити.
Але по-людськи співпереживаєш.
У селі такі типажі – довкола.
Якщо в Нечуя-Левицького груша розпустилася й була надія, то зараз нічого не змінюється.
Ті самі помилки.
Це якесь прокляття України – ходити по колу.
Ви бачите, що відбувається після незалежності? Крок уперед, два – назад.
У Сорокотязі ми не просто занурилися в середовище.
Воно ввійшло в нас.
Частина трупи оселилася в хаті Володимира Починка.
У нього від алкоголю відібрало ноги.
Їздить у механічному візку й не збирається змінюватися.
Балагурить, шукає компанії.
Ми перед сном, якщо чесно, теж три-чотири пляшки коньяку випиваємо.
Це єдине, що рятує від мух і комарів.
Починається репетиція.
Сцена сільського клубу замала, тому грають посеред залу.
207 глядацьких місць розставили по периметру під стінами.
Посеред кону 6-метровий стіл, "за яким ще комуністи засідали".
Служитиме парканом між господарствами двох синів Кайдаша і дорогою на війну.
Старе пружинне ліжко, шафу й інший реквізит позносили від сусідів актора Володимира Гладкого, 32 роки, щось знайшли біля його хати.
Грає Карпа – старшого сина Кайдаша.
Коли виникла ідея поставити спектакль у селі, запропонував Сорокотягу.– Я – з Білої Церкви на Київщині.
Тут проводив літні канікули, – розповідає Гладкий.
Просить художницю Юлію Зауличну принести на примірку труси.
Залицятиметься в них до Мотрі.
45-річний Сергій Солопай – Омелько Кайдаш, роздивляється ноги в гумових шльопанцях по 30 грн із жашківського базару.– Вирахуйте вартість із гонорару, я додому їх заберу, – каже.– Живемо в хаті моєї бабусі по матері, – продовжує Володимир.
Сюди приїжджаю, як на дачу.
Хочу одружитися.
Вже 10 тисяч доларів вклав у хату – зробив ванну, туалет, сарай перебудував.
Тільки на дах пішли три тисячі.Відпочиваю тут душею.
Люди доброзичливі.
Таких угрюмих, як мій Карпо, не зустрічав.
Він – людина, яка викидає недопалок зі словами: "Бля, не прибирають".
Бухає і каже: "Жить у цій страні не дають нормально.
Шо той безвіз, якщо бабок нема".
Постійно ниє.
Одружився з Мотрею.
Думав, що візьме багату й вирветься з цього гнидника.
Але опускає у бруд і жінку.
При Януковичу стає шестьоркою в депутатів.
Заганяє для них кабанів на полюванні.
Коли Партія регіонів тікає з України, знову опускається.
Злиться, бо їздив нормальною машиною, отримував подачки по 100 доларів і почувався королем у сільському барі.
Свариться з братом Лавріном через Майдан.1 серпня, 13:50, до прем'єри 28 год. 10 хв.– Якого хера ти на Майдан наше сало возив? Що ви добились? Долар був по вісім, комуналку підняли.
Через Майдан війна почалася на Донбасі, – Володимир Гладкий входить в образ Карпа.
Між братами спалахує суперечка під час вечері.– Чого ти не в АТО? – зривається на фальцет.
– Тобі ж буде безплатний проєзд до Жашкова, комуналочку уріжуть, кусок землі.– Боюсь там тебе зустріть.
З іншого боку, – відповідає Лаврін.
Його грає Юрій Радіонов, 31 рік.
Після того, як молодший пішов на війну, Карпо пиячить із Василем.
Самогонку заїдають грушами.– Шо хочуть, те й роблять.
А народ страдає.
Раньше ковбаса була по 40.
Батьки жили на пенсії своїх батьків.
А ми хіба так можем? – варнякає Карпо.
З його рота сиплеться закуска.– Нужно внести легкую сюрреалистичность, – зупиняє прогон сцени Максим Голенко.
– "Пенсії усім хватало" – тут конкретно привязка ко времени и легкий юмор, а я хочу вашу историю растянуть в бесконечность.
Сказать, что сейчас такое происходит, что мы будем эту деградацию расхлебывать еще много лет.
Тема страшная.
Еще народным героем станете с этим монологом.
А зритель должен подумать.
Карпо пусть в животное превратится.
Поэтому когда сидит-бухает, это должно выглядеть патологично.
Чтобы этим людям не хотелось себя с персонажем ассоциировать.1 серпня, 16:30, до прем'єри 25 год. 30 хв.
Після обіду актори й режисер вертаються в будинок культури.
Дорога займає хвилин 12.– Івана шкода.
Він росте без батька.
Мати влаштовує особисте життя, – каже 12-річна Оксана Починок, донька Володимира, в якого живе частина трупи.
Йдемо на вечірню репетицію.
Її запросили зіграти сина Тетяни, коханки Карпа й Лавріна.
Старший син Кайдаша підозрює, що Іван – від нього, але визнавати дитину не хоче.– Думаю, люди поймуть виставу.
У селі матюки – не дивне явище, – розмірковує дівчина.
– Ми в клубі теж сценки розігруємо – на Масляну, Івана Купала.
Недавно ставили "Кайдашеву сім'ю".
Показували, як сім'я Карпа й Лавріна з Кайдашихою сварилися за грушу.
Але оцю виставу, думаю, будуть згадувати.
Бо є люди, які п'ють і сваряться.
У мене в сім'ї, як батько нап'ється, піднімає руку і на маму, і на нас із сестрою.
Хоче, щоб на нього звернули увагу.
Сердиться, що не може ходити.
Репетиція триває до півночі.
Після вечері, о 2:30, останнім у літню кухню йде спати режисер.2 серпня, 10:00, до прем'єри 8 год.– Я дуже хочу на виставу, – каже бібліотекарка 66-річна Марія Руденко.
Під книжки їй виділили кімнату в сільській раді.
– Але далеко живу, собак боюся.
Повідпускають, а самі позакриваються й телевізора дивляться.
Пси за поли хапають.
А вік уже такий – не втечеш.
На роботу торбу таблєток беру.
Язву від них заробила.
Треба операцію робити.
У Чернігові, дізнавалась, є шведсько-український центр – новий хрящ за 150 тисяч гривень вставлять.
А де їх узяти? Держу дві корови, по 4,50 за літр віддаю молоко.
Пенсії – 1724 гривні.
Три дні на тиждень по три години тут сиджу на 1158 гривень.
У бібліотеку, може, з десяток людей ходять.
Але не влітку.
Це раніше народ забігав "Перець", "Огонек" погортати, а зараз у всіх є мобілки, інтернет.
Був учитель молодий, я йому книжки носила.
Поїхав на заробітки в Польщу.2 серпня, 16:40, до прем'єри 1 год. 20 хв.
Директор будинку культури 63-річний СТЕПАН Пригодюк на лавці перед клубом говорить із двома односельцями.– Понавибирали, я в шокє.
Насмішили всю Європу, – каже Степан Сергійович, гортаючи журнал.
– Пишуть, що все добре буде.
Але ми вже ждем, Боже мой, скільки.– Після виборів розмовляємо з товаришем.
Каже: "Усі, за кого голосував, пройшли".
Я: "Ти за кого з регіональних"? Не згадає, бляха.
Питаю: "Нагорняк?" – "А, точно".
А ти знаєш, хто він, звідкіль? Лиш би от "зеленого".
Хуже не буде, каже.
А от я не знаю.
Якщо обираєш невідомого кого, то може всяке бути.
У нас війна з Росією, а 13 відсотків населення проголосували за московську підру.
Питаю, чи інвестори, які орендують у Сорокотязі землі, допомагають будинку культури.– У сусідньому селі орендатори на свята витрати беруть на себе.
Я до наших інвесторів ходив, просив виділити щось на Купала – ні рубля не дали.2 серпня, 17:50, до прем'єри 10 хв.
Подвір'я будинку культури заповнене святково одягненими людьми.
Більшість – із дітьми.
Хоча в афіші зазначене вікове обмеження – 14 років.
На плакаті зображено боксерські рукавички на гілці всохлої груші.Відчиняють двері до глядацької зали.
Людей просять заходити по одному."Ми що, телята, чи шо?" – чути декілька голосів.
Секретар сільської ради заносить коровай.– Будь-ласка, не обговорюйте побачене під час вистави.
Це не кіно.
Якщо сподобалось, аплодуємо.
Якщо дуже, то можна навіть стоячи.
Але це все в кінці спектаклю.
Сміятися можна, – каже у мікрофон Ярослава Кравченко."Кайдаші 2.0" триває 1 год. 20 хв.2 серпня, 21:00, після прем'єри минуло 1,5 год.– Ох і багато там фактів з моєї біографії, – вусань ділиться враженнями від "Кайдашів 2.0".
З двома товаришами зайняли місця в кутку прямокутного металевого павільйону біля магазину.
Це єдине місце в селі, де можна посидіти з розливним пивом чи кавою.
Після спектаклю тут аншлаг.
На столах сало, варені яйця, помідори, домашні біляші, хліб.
У магазині беруть переважно мінералку, запивають самогон.– Трохи сумно від спектаклю, хоча хтось і сміявся на деяких моментах, – каже фермер 69-річний Михайло Питель.
На виставі був із родиною.
– Не з хорошої сторони показали наше життя.
А потім ще за війну разговори пішли.
Ми ж повинні захищати країну.
Бо якщо не зробимо цього, то й далі так житимемо.
У театрі був раз лише.
За Союзу в Києві брат учився, я їздив до нього.
Водив мене в оперу, російську "Хованщину" давали.
У "Кайдашах" спочатку не було понятно, шо до чого і як це сприймати.
Звук не дуже чоткий.
Я недочував половину слів, але по міміці розумів.
У мене брат молодший Андрій три роки не п'є.
Ми його в Черкасах вилікували.
Жінка до нього вернулася.
У хаті зробили красоту, садок посадили.
Трудяться аж лишнє, я спиняю.
Хоче компенсувати втрачені роки.
І сину допомогти треба з операцією на печінці.
Буде в Білорусі робити, а колись же в Україні були найкращі лікарі.
Хоча я маю те, чого не мав за СРСР, – землю.
2000-го забрав свій і родичів паї.
У нас так із десяток людей зробили.
А по сусідніх селах майже половина жителів хазяями поставали.
Це ще залежить від влади села.
Комусь сільський голова розказував, що вас обдурять, обанкротять, а сам ці ділянки скупляв.
Знаю парня, який не побоявся.
Має 10 гектарів, дві корови, тримає свиней, годує своїм зерном.
Женився, двоє дітей уже в школу ходять.
Й у селі тому 100 учнів.
А є села, де молодьожи зовсім нема.
Київська прем'єра вистави "Кайдаші 2.0" запланована на 30–31 серпня в театральному просторі "Сцена 6" Довженко-центру на вул.
Васильківській, 1.Кобзаря зробили з Леніна792 людини живуть у селі Сорокотяга.
До райцентру Жашків – 8 км, до Черкас – 180 км.
Працюють державна і три приватні крамниці.
Більшість земель орендує товариство "А.
Будинок культури звели 1965 року.2014-го бюст Володимира Леніна переробили на Тараса Шевченка.
Діють вокальний і драматичний гуртки, фольклорний ансамбль "Берегиня".
Є секція настільного тенісу й більярду.
У школі на 400 місць навчаються 53 учні.2016-го її випускниця Лілія Стецюк стала переможницею телешоу "Караоке на Майдані".
Між школою і зведеним торік храмом мучениці Параскеви-П'ятниці зберігся панський маєток ХIX ст.
За СРСР у ньому вчили дітей, пізніше був музей, у підвалі вирощували гриби-плевроти.
Зараз половина історичної будівлі належить церкві.
У другій – занедбаній – вечорами збирається молодь.
Щороку 25 серпня в Сорокотязі організовують День меду.
На останніх парламентських виборах 37 селян проголосували за "Опозиційний блок", 192 віддали голос за партію "Слуга народу".
Сільський голова Наталія Хандалашвілі – у декретній відпустці.