Найстарішому аматорському театру Полтави виповнилося 65 років

6 листопада у Полтавському міському будинку культури показали виставу "Ніч на полонині " за твором Олександра Олеся.

Таким чином аматорський колектив "Народний театр на Павленках" відзначив 65-річчя.

Кореспонденти Gazeta.

ua відвідали виставу.

Виставу обрали не випадково.

Режисер колективу Галина Чернявська розповіла, що більше тяжіє до поетичної форми."У репертуарі театру було багато творів поетичного напрямку.

Грати поетичні твори набагато складніше: тут треба витримати розмір, зберегти мелодику, і при цьому треба одухотворити.

Це вищий пілотаж", - пояснила Галина Миколаївна.

У різні роки павленківці ставили багато поетичних вистав.

Це "Оргія" Лесі Українки, "Любов до трьох апельсинів" Бориса Філатова, "Маруся Чурай" Ліни Костенко, "Любовна досада" за Мольєром, вистава "Дюймовочка".

Безумовною перлиною театру стала вистава "Лісова пісня" – її декілька разів повертали в репертуар.

У продовження лірично-містичної теми, обрали "Ніч на полонині" Олександра Олеся.

Сам письменник якось зізнався, що на написання цієї драматичної поеми його надихнула безсмертна "Лісова пісня" Лесі Українки та її Мавка.

До того ж, Олександр Олесь є одним з улюблених авторів режисера.

У рік, коли обирали новий твір для інсценізації, якраз перевозили прах Олександра Олеся з Чехії до України.

Тож вибір очевидно випав саме на "Ніч на полонині".

Ця драматична поема, вважає Чернявська, має важливий смисл, який може багато чому навчити молодь.

Саме з молоддю працювала Галина Чернявська, коли прийшла працювати в будинок культури ПТМЗ, розташований намісці колишнього приміського хуторк Павленки, а нині вулиці Павленківській.

Власне, це й дало назву колективу.

Спочатку Галина Миколаєвна керувала театром юнацької творчості (ТЮТ) та була провідною актрисою дорослої групи.

А 1980 року, коли перший режисер театру Леонід Марініч пішов на заслужений відпочинок, стала режисером Народного театру.

З того часу під її незмінним керівництвом аматори театральної сцени втілили понад 50 вистав, серед яких багато класичних творів.

З артистів-аматорів виросли професійні актори, які нині працюють у провідних театрах багатьох обласних центрів України.

Членами колективу за час його існування перебували понад тисячу людей різних професій.

Серед них - є й учителі, лікарі, журналісти, держслужбовці, офісні працівники та представники робочих спеціальностей.

Це й не дивно, адже театр був заснований учасником Другої світової війни Леонідом Марінічем у 1954 році при будинку культури Полтавського турбомеханічного заводу як драматичний гурток для робітників.

У 1959 році самодіяльний колектив увійшов у десять найкращих таких в Україні та першим одержав почесне звання "Народний".

У червні 1969 року аматорів запросили до Києва на всеукраїнське телебачення, де у прямому етері наживо зіграли виставу "Лисиця і виноград".

З березня 2010 року колектив перебрався в інше місце, адже колишній будинок культури перестав існувати.

Його передали разом з частиною будівель заводу під комерційне використання - в ТРЦ "Київ".

Під час переїзду колектив втратив більшість реквізиту, костюмів та декорацій - їх просто викинули, коли розбирали частину приміщень.

При цьому не попередили завчасно колектив.

Колектив бере участь у міських культурних заходах та новорічних ранках.

А два-три рази на рік має можливість представити свою творчість на розсуд глядача.6 жовтня привітати ентузіастів сцени зі святом прийшли близько сотні глядачів.

Театр, який пам'ятає бурні овації та аншлаги на гастролях, грав на напівпорожню залу.

Утім, це не зіпсувало настрій.

Адже аплоджисменти були теплі та гучні, а серед глядачів - щирі шанувальники колективу.

"Галина Миколаївна - людина, без якої театральне мистецтво, я вважаю, згинуло би.

Вона до останнього, коли вже нікому нічого не потрібно, несе культуру.

Декорації, актори - приємно, що тут багато молоді.

Зараз кажуть, що молодь більше поп-музикою цікавиться та комп'ютерники програмами.

Але тут про це не думаєш.

Я пропрацювала з Галиною Миколаївною 30 років у культурному секторі, вона була мені деякою мірою за наставника.

Дивлячись на неї, хотілося осягнути все неосяжне.

Багато років намагаюся ходити на всі вистави колективу, незмінно - із задоволенням", - розповіла полтавка Людмила Василівна, яка прийшла на виставу з пишним букетом.

Було багато квітів і теплих слів.

А от від офіційних установ культури колектив прилюдно не вітали.

За виключенням директора будинку культури Лариси Семеняги, яка після вистави в промові подякувала колективу за плідну творчість.7 та 10 жовтня в Полтаві аматорський театр "Малафея" представив виставу "Дракула".