Смерть сотень тисяч тварин: шокуючі наслідки аварії нафтового танкера "Ексон Вальдіз"

23 березня 1989 року о 21:12 танкер, резервуари якого були вщерть наповнені нафтою, вийшов у море з терміналу.

Ця станція була розташована у Вальдізі, штат Аляска.

Судно тримало курс на Лонг-Біч, Каліфорнію, а його шлях пролягав через затоку Принца Вільгельма.

Що відомо про екіпаж танкера.

Спершу танкером керував лоцман, який невдовзі передав управління судном капітану – Джозефу Гейзлвуду.

Саме його через деякий час після трагедії називатимуть головним винуватцем.

Джозеф Гейзлвуд.

Капітан судна прийняв рішення відійти від курсу для того, щоб уникнути зіткнення з невеликими айсбергами, які дрейфували неподалік льодовика Колумбія.

Він негайно повідомив про це берегову охорону штату, і коли отримав дозвіл, то віддав наказ змінити курс.

За годину до півночі Гейзлвуд без зайвих вагань передав командування судном помічникам, які ще не встигли відпочити після попередньої варти.

Проінструктувавши працівників, капітан спокійно пішов у каюту, тож уся відповідальність за безпечне пересування судна лягла на плечі не надто досвідчених та втомлених кермових і штурманів.

Як сталася аварія.

Трагедія спіткала судно вже через годину після того, як капітан покинув свій пост.

Попри те, що помічники нібито виконали всі інструкції, судно не встигло вдало повернути в перешийок.

Тож танкер налетів на Блайт-риф.

Пролив Принца Вільгельма біля Аляски.

Згідно з офіційними документами, у резервуарах "Ексона Вальдіза" було 200 мільйонів літрів нафти.

Через зіткнення з рифом 40 мільйонів із них безперешкодно витекло в море.

Ліквідація наслідків.

Роботи з ліквідації палива почали негайно.

Спершу для очищення почали активно використовувати диспергатор.

Його розпилювали з гвинтокрила безпосередньо над утвореною нафтовою плямою, яка займала 28 тисяч квадратних кілометрів.

Витік нафти в море.

Проте ці намагання виявилися не такими успішними, як очікували.

Поверхня моря була занадто спокійною, тож диспергатор не змішувався з нафтою.

Невдовзі ліквідатори вирішили змінити стратегію.

Наступним кроком було штучне підпалення нафти.

Охоплену вогнем територію ізолювали від решти вогнетривкою огорожею.

Ця спроба була більш вдалою, ніж попередня, проте додаткові підпали здійснити не вдалося через несприятливі погодні умови.

Рятувальники підпалили нафту, щоб очистити забруднену територію.

Окрім того, речовина швидко дісталася до берегової лінії, де осіла на відрізку двох тисяч кілометрів.

Рятувальники розпочали механічне очищення території.

Це була кропітка праця, адже товстий шар нафти змішався з густими бурими водоростями, які постійно засмічували обладнання.

Тим часом масляниста речовина осідала у всіх малодоступних місцях.

Загибель рослинного та тваринного світу.

Значна частина затекла в численні печери, які розташовані в затоці Принца Вільгельма.

Звідти нафту видаляли, подаючи гарячу воду під високим тиском.

У підсумку ця процедура знищила значну частину бактеріальної популяції берегової лінії моря.

Багато організмів, які загинули, були основою ланцюга живлення морської фауни, інші ж – могли сприяти процесу розкладання нафти.

Рятувальники намагаються ліквідувати наслідки аварії.

Невдовзі після аварії на навколишніх територіях загинули сотні тисяч тварин, зокрема майже 250 тисяч морських птахів, 300 тюленів та 22 косатки.

Також катастрофа значно зменшила популяцію лосося, морських видр та оселедця.

Мертвий кит, знайдений під час ліквідації наслідків катастрофи.

Попри всі намагання очистити навколишнє середовище та ліквідувати наслідки, майже 98 тисяч літрів нафти глибоко осіли в піщаному ґрунті берегової лінії.

Її кількість дуже повільно, але невпинно зменшується щороку.

Судова тяганина після аварії.

Проти компанії "Ексон" було подано понад 38 тисяч позовів до суду.

Загальна сума нарахованого штрафу становила орієнтовно п'ять мільярдів доларів США.

Судова тяганина із численними апеляційними заявами від корпорації тривала майже два десятки років.

Тож у 2008 році компанія виплатила всього 507,5 мільйонів доларів штрафу та ще 480 мільйонів – за протерміновані платежі.

Танкер "Ексон Вальдез" в морі.

Позиція компанії була незмінною.

Керівництво вважало, що катастрофа сталася через нещасний випадок.

Відтак, корпорація витратила два мільярди доларів на заходи з очищення та близько мільярда на врегулювання судових звинувачень.

Політичні наслідки аварії.

Для запобігання ймовірних випадків витоку нафти в майбутньому, Конгрес США вже наступного року після аварії ухвалив акт.

Відповідно до нього, суднам, які здійснювали викид нафти в межах одного мільйону галонів, було заборонено входити у протоку Принца Вільгельма.

Згодом губернатор Аляски видав постанову, згідно з якою два буксири мали супроводжувати кожен навантажений танкер у цій затоці.

Протока Принца Вільгельма.

До 2015 року Конгрес прийняв ще один закон, який стосувався перевезення нафти.

Згідно з ним, кожен танкер мав бути із подвійним корпусом.

Аварія "Ексон Вальдіз" протягом багатьох років залишалася наймасштабнішою катастрофою з витоку нафти.

Такий статус був закріплений за нею аж до 2010 року, коли на узбережжі Мексиканської затоки вибухнула платформа Deepwater Horizon.