Financial Times: Заходу доведеться обирати між незалежною Україною і дружбою з Росією

17:53, 06 грудня 2019.

Світ.

Москва, здається, вперше зацікавлена закінчити війну проти сусіда, але не за будь-яку ціну.

Після п'яти років війни, смерті 13 тисяч людей, після вимушеного переселення 2 мільйонів й економічної шкоди на мільярди доларів прогрес у встановленні миру на Сході України буде дуже вітатися.

Насправді, на кін буде поставлено значно більше, коли лідери Франції, Німеччини, України й Росії вперше за більш ніж три роки приїдуть на переговори 9 грудня.

Про це пише Financial Times.

Головним питанням буде чи уряди Заходу і Росії налаштовані досягти тривалого порозуміння щодо України, ключової країни для порядку в Європі, який встановився після Холодної війни.

Хоч США не будуть присутні на обговоренні в Парижі.

Вашингтон знає не гірше, ніж його союзники, що стабільність європейського континенту ніколи не буде гарантованим, доки місце України в цьому порядку не буде визначене.

Торги за Україну здаються дуже віддаленою перспективою, зважаючи на найбільшу за 30 років напругу між Москвою і Заходом.

В залежності від її умов будь-яка угода може підняти дивні питання для західних урядів про "сфери впливу" в Східній Європі.

Цей концепт Захід офіційно трактує як застарілий і недоречний після кінця Холодної війни.

Більше того, будь-який компроміс буде надзвичайно суперечливим в очах громадян України, якщо проігнорують їхню патріотичну гордість за незалежність, яка посилилася після російської окупації Криму і вторгнення на Донбас.

Консолідація української державності всупереч національним і лінгвістичним розбіжностям демонструє, як рішення Володимира Путіна підтримати сепаратистів зіграло проти нього.

Президент Франції Еммануель Макрон хоче перезавантажити відносини Заходу з Москвою, не зважаючи на побоювання в Берліні, Варшаві й інших столицях ЄС.

Однак, скорочення напруги вимагає рішення для України.

А буде дуже не просто поєднати повагу до російських інтересів з підтримкою свободи, територіальної цілісності й бажання інтегруватися в Євроатлантичний світ України.

На практиці деякі західні столиці вже мовчки списали Крим з рахунків і не хочуть заохочувати українські надії приєднатися до НАТО й ЄС.

Вони думають, що Україні було б краще вдовольнитися статусом, аналогічним до того, який був у Фінляндії в часи Холодної війни.

Це була демократія, але нейтральна.

Вона не була у західному таборі і поводилася обережно, щоб не наступити на ногу Москві.

Крім того існує фактор Китаю.

З точки зору деяких стратегів у Вашингтоні, домовленість з Москвою, яка виключить повну інтеграцію України із Заходом, може наблизити інший здобуток.

Вони хочуть, щоб Росія була менш конфліктною й дистанціювалася від Китаю, який став головним суперником Заходу в довгостроковій перспективі.

Чи проковтне Росія під керівництвом Путіна чи його наступника цю наживку? Україна в російських очах фундаментально відрізняється від Фінляндії.

Тому що історія, культура й народи двох слов'янських країн пов'язані.

Більше того, процвітання України як демократії становить загрозу для політичного й силового істеблішменту Росії.

Адже так виникне загрозливий контраст до їхніх репресивних методів правління.

Разом з тим, Путіну стає важко виправдовувати втрати через війну проти України розчарованим росіянам.

Вперше з 2014 року Москва, здається, зацікавлена закінчити конфлікт, але не за будь-яку ціну.

Путін здатен зберегти військовий й політичний тиск на Україну, якщо не отримає жодних західних поступок.

"Привидом" на переговорах у Парижі буде адміністрація президента США Дональда Трампа.

Процедура імпічменту, запущена Палатою представників, пролила світло на американську політику щодо України.

Свідчення викрили прірву між професійними дипломатами, вірними офіційній меті США з побудови незалежної й максимально очищеної від корупції України, і оточенням американського президента.

Тиск на Київ з вимогою почати розслідування проти Джо Байдена показав, що нинішню адміністрацію цікавить Україна лише в контексті американських президентських виборів.

Довіра до політики США стосовно української держави зазнала сильний удар.

Тож прорив на переговорах у Парижі маловірогідний.

Можливо доведеться зачекати щонайменше до кінця американських виборчих перегонів 2020 року.

Але навіть тоді страх бути звинуваченими у принесенні України в жертву буде боротися у столицях Заходу зі страхом бути втягнутими в ще більшу конфронтацію з Росією.

#переговори#нормандський формат#Захід#Україна проти Росії.

IноЗМI.

телеграм-канал перекладів зарубіжної преси.

Читати в Telegram.