"Мати відреагувала нормально: "Мала одного сина, тепер буде двоє"

– 25 січня близько одинадцятої вечора у мене стався напад.

Батько розповідав, що я встиг набрати його номер, але нічого не говорив.

Коли він зайшов до кімнати, я лежав на підлозі й не дихав.

Батько, православний священик, почав молитися.

Коли відновилося дихання і я прийшов до тями, у мене ще були судоми.

Нічого не пам'ятав.

Лише хвилин за 20 усвідомив, що відбувається.

Здивувався, що до мене звертаються в жіночому роді.

З того часу ідентифікую себе чоловіком, — каже 20-річна Євгенія ІВАНОВА.

З початку 2019-го вважає себе чоловіком.

Просить називати Євгеном.

Це ім'я планує вписати у паспорт після його заміни.Іванов живе з батьками, молодшими братом і сестрою в селі під Полтавою.

Після нападу по допомогу до лікарів звернувся через два тижні.— Розказав про втрату пам'яті й судоми.

Призначили лікування, як для тих, хто переніс інсульт.

Пам'ять відновилася, але у дивний спосіб.

Просто знаю, що було отак, — розповідає.

— Про те, що почав вважати себе чоловіком, лікарям спочатку не говорив.

Думав, це минеться.

Намагався балакати про себе в жіночому роді, копіювати минулий характер.

Через місяць зрозумів, що не хочу виходити з кімнати, бо знову доведеться прикидатися.

Спустився вниз і сказав: "Говоритиму про себе в чоловічому роді, бо мені так зручно".

Мати відреагувала нормально: "Мала одного сина, тепер буде двоє".

Батько сказав, що це дурня.

Заявив — можу робити що захочу, але в цьому він підтримувати мене не стане.

Певний час зі мною не розмовляв.

Зараз звертається виключно в жіночому роді.

Найлегше новину сприйняв 17-річний брат.

Зі своїми товаришами знайомить мене, як брата.

Молодша сестра вирішила, що моє тіло хтось захопив.

Переживала, як можна жити з монстром під одним дахом.

Зараз у нас нормальні стосунки.

Старша сестра Марія пообіцяла підтримувати.

Та коли попросив її називати в чоловічому роді, заявила, що не може вважати мене чоловіком.

Мовляв, я перебуваю в ілюзії, яку вона не хоче підживлювати.

Наше спілкування звелося до мінімуму — приїжджаю, гуляю з племінницею, і все.

Друзів не має.

З іншими трансгендерами (людьми, незадоволеними своєю статтю.

— ГПУ) спілкується через інтернет.— Мав подругу зі школи.

Вона нормально поставилася, коли сказав, що ідентифікую себе чоловіком.

Згодом почала ігнорувати в соціальних мережах, в останній момент відміняла зустрічі.

Написав: "Розслабся, я все розумію.

Але не треба мене ігнорувати".

З 11 років допомагав волонтерам збирати гроші дітям на лікування.

Відтоді разом багато зробили.

Та мою зміну волонтерська спільнота не сприйняла.

Про життя не в своєму тілі розповів знайомому з Німеччини, з яким спілкуюся через інтернет.

Він не повірив, що раніше я був дівчиною.

У селі мене погано знають, бо рідко виходив.

З 14 років маю інвалідність через сколіоз.

В останніх класах школи перебував на домашньому навчанні.

Тепер на вулицю виходжу частіше.

Якось пішов у магазин із молодшою сестрою.

Подумали, що я її бойфренд.

Ходив до неї на батьківські збори в школу.

Там мене вважають її старшим братом.

За кілька місяців Євген звернувся до психіатрів.— Думав, у мене роздвоєння особистості.

Лікарка послухала й сказала, що я здоровий транс­гендер.

Додала, що може направити до диспансеру, аби точно виключити можливість хвороби.

Коли вдома повідомив, що на два тижні маю поїхати, виявилося, що батькові треба у відрядження, а мамі — до знайомої.

Мене залишили з молодшими братом і сестрою за старшого.

До лікарні потрапив майже через три місяці.У приймальному відділенні медики радилися 2 години.

Зрештою поклали у відділення небуйних жінок.

Одразу відібрали все, чим міг би заподіяти собі шкоду.

Потім дозволили взяти телефон і навушники.

Дав слово, що ховатиму їх від інших пацієнтів.

Відселили в окрему палату.

У відділенні були два психіатри — чоловік і жінка.

Перший відмовився мною займатися.

Співробітники потім переповідали — сказав, що з "оцим" працювати не буде.

Спочатку говорили, що в лікарні проведу місяць.

Потім — що двох тижнів вистачить.

Згодом на мене стали скаржитися медсестри.

Мовляв, я занадто позитивний і заражаю цим інших.

Розсмішив тітоньку з депресією, яка за два місяці навіть не посміхнулася.

Лікарка сказала, що немає сенсу тримати мене.

Виписали через п'ять днів.

Психолог призначила тести.

У висновку написала, що я нормальний чоловік.

Раніше Євген працював копірайтером.

З роботи довелося звільнитися, бо не зійшовся в політичних поглядах із начальницею.— Із менеджером колцентру спілкувалися телефоном.

На співбесіді заповнив анкету.

Вона прочитала "Іванова Євгенія" і зауважила на помилку.

Дізнавшись, що трангсгендер, пообіцяла зателефонувати пізніше.

Ввечері подзвонила й сказала, що я підходжу.

Але поставила умову — маю спілкуватися, як жінка, бо маю ніжний і красивий голос.

Не погодився.

Потім знайшов вакансію копірайтера.

Про співбесіду домовилися у "Фейс­буку".

40 хвилин чудово спілкувалися по телефону.

Потім жінка сказала, що я не підхожу.

Запитав, чому.

"Я прочитала в профілі, який ти.

Горітимеш у пеклі.

Не треба за собою інших тягнути", — відповіла.

Проходив співбесіду на касира.

Там говорили: "Ти повинен відпустити волосся і вдягатися, як дівчина.

Бо хлопцем виглядаєш, наче дитина.

Не хочемо постійно показувати документи й доводити, що в нас не працюють неповнолітні".

Через це хочу раніше, ніж планував, розпочати гормонотерапію.

Завдяки тестостерону ростуть м'язи, грубішає голос, посилюється оволосіння тіла.

Вживати гормон треба пожиттєво.

Можна піти далі й зробити операцію.

Але на це в мене немає коштів.

Подобаюся людям обох статейІз 14 років Євген Іванов має сколіоз.

Тоді операція могла все виправити, але батьки відмовилися від хірургічного втручання.— Незадовго до того після операції впала в кому й померла старша сестра Ася.

Мала пухлину, лікарі вмовили оперувати, — пояснює Євген.

— Ріс депресивною замкненою дитиною.

Перетягував увагу на себе, якщо щось хотів — мав отримати.

Після зміни самоідентифікації став позитивніший.

Подобаюся людям обох статей.

Коли лежав у диспансері, познайомився з 25-річною дівчиною, яка страждала на безсоння.

Вона в мене закохалася.

Ще одна жінка залицялася.

Має проблеми із психікою — бажає охмурити кожного чоловіка.

Є хлопець, якому я подобаюся як чоловік.