Справлятимуть сороковини за художнім керівником Вінницького музично-драматичного театру Віталієм Селезньовим.
Його не стало 27 січня.
Помер у 80 років.— Віталій Євдокимович дуже сумував без театру.
Зміг прожити без нього лише три роки.
Хвороба прийшла якось раптово, — говорить керівник літературно-драматургічної частини театру Світлана Грицишина, 55 років.
Віталій Селезньов родом із Ізюма на Харківщині.
У Вінницькому музично-драматичному театрі працював 55 років.
Театралом став випадково.— У школі добре давалася мені математика, — розповідав.
— Хотів вступати в інженерно-будівельний інститут.
А друг мріяв стати актором.
Обидва вузи у Харкові знаходились поряд.
У театральному документи приймали раніше.
То разом із другом заніс і свій атестат.
Я пройшов за конкурсом, а друга не взяли.
Після закінчення інституту мене запрошували працювати шість колективів.
Режисер вінницького театру Федір Тригуб прийшов до студентів із двома авоськами, з яких стирчали курячі лапи.
Тоді було сутужно із продуктами, то він у Харкові скупився.
Я глянув на ті торби і відмовився.
Вдома передумав.
По сусідству жили військові медики з Вінниці.
Вони розхвалили своє місто, дівчат, річку Буг.
Я купився.1990-х Селезньов створив театральний відділ при Вінницькому училищі культури та мистецтв імені Миколи Леонтовича.
Керував ним сам.— У студентах він бачив майбутнє театру.
Тішився їхнім успіхам на сцені.
Сумував, як щось не вдавалося.
Замовкав і багато думав, — каже Світлана Грицишина.
— Коли писав п'єсу чи поезію для вистави, скрупульозно переписував від руки декілька разів і лише тоді доручав друкувати.
За життя видав дві книги.
До них увійшли прозові, віршовані та драматичні твори.
Чоловіка поховали на центральному кладовищі Вінниці.
Із дружиною Катериною виховав трьох дітей: Руслана — науковець, Катерина — акторка, Євген — підприємець.
Дочекався онуків Костянтина та Єву.
Їй складав казки.— Він понад усе любив Україну.
Просив поховати у вишиванці.
Так і зробили, — додає Світлана Грицишина.