Димохід утеплюють мінеральною ватою

— Тільки літо починається, лізу ремонтувати димар, — розповідає 58-річний Петро Вовнянко з міста Умань Черкаської області. — Цегла постійно осипається, дах навколо протікає. Замащую все цементом, щілини заливаю смолою. І так роблю щороку.Комини в більшості будинків мурують з традиційної червоної цегли. За п'ять-сім років вона починає тріскатися, осипатися. Цементна штукатурка ззовні лише відтерміновує руйнування.— Уже покривав ґрунтовкою глибокого проникнення, затягував сіткою, обмащував дорогим фасадним клеєм. Місця примикання комина до даху заливав бітумною мастикою, — про­довжує Петро Васильович. — Вистачило на два сезони.Аби полагодити цегляний димар, треба знайти причину його розсипання.— Цегла тріскається з трьох причин, — говорить киянин 35-річний Олександр Совсун, майстер із монтажу теплового обладнання. — Перша — вода. Вона утворюється внаслідок згорання газу чи деревини, просочується в цеглу, взимку замерзає і рве її. Димар осипається. Друга — кислота, ще один продукт згорання, складова диму. Разом із водою вона руйнує навіть бетон. Третя — різниця температур. Димар усередині гарячий, зовні холодне середовище. Всередині стінок утворюється точка роси — конденсат. Він теж замерзає і рве цеглу.Причинам руйнування радить запобігати ще на початку будівництва.— Найкраще вставити в димар трубу з нержавіючої сталі, так звану гільзу, — продовжує Совсун. — Вода і випари кислоти осідатимуть на її стінках, стікатимуть донизу, цегляна основа завжди залишиться сухою. Немає води і кислоти — цегла служитиме століття. Але внизу труби треба ставити капельник — лійку з відводом кислотної води. Бо тектиме в котел.Димохід можна робити з двох частин. Внутрішню частину, в будинку — мурувати з цегли, а на зовнішній над дахом — лише встановити трубу.— Зовнішню трубу раджу утеплити, — каже Олександр Совсун. — Обтягнути мінеральною ватою, руберойдом внапустку і нержавіючим дротом, який усе триматиме вкупі. Або купити вже готові димохідні труби. Вони подвійні, між першою і другою трубами заповнений утеплювач.Радить, як лагодити старий потрісканий димар.— Зруйновану цеглу доведеться розібрати й викинути, — додає Совсун. — Навіть якщо скріпите її зовні каркасом із металевої сітки, осипатиметься всередину димаря, заб'є канал. Нема можливості вставити гільзу, то муруйте димар із силікатної чи лицьової цегли. Такі не натягують вологу, служать до 30 років.Утеплений димар ефективніший за неізольований від холоду.— Ефективність димоходу — це сила його тяги, — говорить Олександр Совсун. — А вона більша, коли димар добре прогрітий. Краще взяти тоншу трубу, але утеплену, ніж товсту й холодну. Якщо є обкладена цеглою гільза, то її треба утеплити ще ватою. Такий димар служитиме довше за хату.Дашок над димарем роблять двоярусним— Замучив не одного майстра зі своїм котлом, — говорить 40-річний Максим Петрушевич з райцентру Полонне Хмельницької області. — Бо в хаті постійно смерділо димом. Виявилося, зробив неправильний дашок над димарем.Чоловік вимурував цегляний димар на два канали, кожен перерізом 14 на 14 см. У перший вставив металеву гільзу діаметром 12 см, використовував для відходу продуктів згорання від котла. Другий канал незагільзований, служить як припливна вентиляція хати. Над димарем зробив із профнастилу ковпак, щоб не протікав дощ.— Дим від котла затягувало назад у вентиляцію, — каже Петрушевич. — Довелося прорізати в дашку круглий отвір і підняти гільзу вище, щоб виходила за межі.Щоб уникнути задування димаря, його роблять вищим на 20–30 см за гребінь даху.