Вподобані французьким королем: як у Сумській області вже три сотні років виготовляють унікальні "кролевецькі рушники"

ТСН продовжує розповідати про відомі на весь світ суто українські бренди. Нині мова піде про вподобані французьким королем "кролевецькі рушники", які віддавали на вагу золоту.

У їхньому виробництві за три сотні років майже нічого не змінилося, однак, тепер їх готова охороняти Європа, йдеться в сюжеті ТСН. 19:30.

"Якщо є біле, то має бути і червоне", - за таким "законом" живе Кролевець. У маленькому містечку, в якому мешкають усього 20 тисяч людей, в кожній хаті є місцевий рушник і той, хто майже напевне його виткав або придумав.

У родинному будинку Соловйових рушники усюди - як не тканні, так паперові. 92-річна Оксана Федорівна досі проєктує ескізи авторських рушників. Усе починається з плями у зошиті, яка потроху обростає деталями. Композицію жінка вивіряє до нитки, і на кожний рушник витрачає із десяток паперових варіантів.

"Французький король замовив "кролевецькі рушники". Всі стіни рушниками оббив. Як декоративне панно стіна дивиться - а я думаю, як не втомлює той червоний колір", - каже пані Оксана.

Аби не забувати про те, що нитка на рушник народжується не у крамниці, у місцевому музеї між картоплею і капустою висадили льон, який слугує волокном. Кролевецьке ткацтво називають перебірним: майстриня протягує червону нитку крізь поперечні білі, створюючи і закріплюючи візерунок.

Усе це, від нитки до кожного руху і візерунка, описали науковці, аби отримати свідоцтво про географічну назву від Єврокомісії. Захистити власне у місцевій адміністрації вирішили, коли зробили замовлення на сувенірні "кролевецькі рушники" для фестивалю.

"Заходить до мене головний бухгалтер і каже: "Дмитрівно, ми ж виставили на Prozorro придбання кролевецьких рушників, а виграє тендер якесь приватне підприємство із Дніпропетровщини". Можливо, це було якесь кустарне китайське виробництво", - розповідає завідувачка сектору культури Кролевецької РДА.

Сучасна ціна рушника - від п’яти сотень до двох тисяч гривень.

Чи не у кожній родині кролевця є свій рушник із власною історією. За традицією, коли чоловік або жінка помирають, рушник розрізають навпіл. Так трапилося і з родичами Світлани. Першу половину, яка належала сватові, вона віддала у музей рік тому. Тепер, коли пішла з життя і сваха, обидві частини рушника об'єднаються.

Є також інша традиція, коли мама передає доньці рушник у якості сімейного оберегу. Більше про виготовлення кролевецьких рушників та пов'язані з ними традиції дивіться у сюжеті.

Раніше ТСН розповідала про те, як карпатська бриндзя отримала статус "географічного зазначення".