6 подій, проєктів і виставок, які ввійшли в історію СучУкрАрту
6 подій, проєктів і виставок, які ввійшли в історію СучУкрАрту

6 подій, проєктів і виставок, які ввійшли в історію СучУкрАрту

У видавництві IST Publishing вийшов друкований номер журналу онлайн-медіа про мистецтво Your Art.

Адже книг, присвячених сучасному українському мистецтву, — досі небагато.

Ми обрали 6 подій, проєктів і виставок, які вже увійшли в історію Суч.

Арту, та про які можна детальніше дізнатись від мистецтвознавців, кураторів, художників у новій книжці.

Проєкт "Жести ставлення" у Кмитівському художньому музеї ім.

Кмитівський художній музей ім.

Буханчука має одну з найбільших колекцій радянського мистецтва в Україні.

У музеї декілька поверхів, з просторими залами та високими вікнами, а сама будівля спроєктована у стилі модернізму.

Колекцію збирав колишній військовий Йосип Буханчук.

Після законів про декомунізацію з назви музею зникла фраза "радянське мистецтво", а як працювати з колекцією було незрозуміло.

Але саме в переосмисленні пропаганди за допомогою сучасного мистецтва куратор Нікіта Кадан та дослідники Євгенія Моляр і Лео Троценко побачили можливість реактуалізувати музей.

"Жести ставлення" — це серія виставок, які переосмислюють теми війни, тілесності, освіти та пропаганди в радянському мистецтві.

Так, учасниками виставки стали більше 20 художників — як сучасних, так і, наприклад, представників одеського концептуалізму 70-80 років.

Спочатку виставки обговорювали в культурному середовищі як своєчасні та сміливі.

А згодом, в контексті скандалу, місцеві чиновники не сприйняли відверте сучасне мистецтво та вимагали закрити виставку.

Згодом, після закінчення проєкту, директор музею відмовився співпрацювати з командою проєкту.

Що читати за темою у книзі: інтерв'ю з художником Нікітою Каданом, інтерв'ю з мистецтвознавицею Євгенією Моляр, текст кураторки Лесі Кульчинської "Війна в музеї.

Тлумачення сновидіння".

"Подолання гравітації" Параски Плитки-Горицвіт.

Параска Плитка-Горицвіт (1927-1998) — це мисткиня, яка жила в селі без електрики серед карпатських гір у Криворівні.

Вона фотографувала односельчан, малювала, створювала власні книги, досліджувала культуру гуцулів, писала поезію.

Водночас її життя — тяжкий шлях випробувань, зокрема і 10 років радянських таборів за допомогу УПА.

Після повернення їй складно було адаптуватися до нових радянських реалій, а односельчани сторонилися спілкування з нею.

Вони спілкувались через фотографування, а каналом інформації і натхнення було листування з інтелігенцією з різних міст та знайомими з табору.

Книги, ікони, скриньки для зберігання листів — усе це представили на виставці "Подолання гравітації" у Мистецькому арсеналі (кураторка — Катерина Радченко).

Історія з архівом мисткині почалась ще влітку 2015 року — тоді дослідники Інга Леві та Максим Руденко знайшли у хаті Параски коробки з плівкою і вирішили показати їх кураторам та поділитись своїми знахідками з публікою.

Частина професійної спільноти вважає її представницею наївного мистецтва, інші ж навпаки називають справжньою модерністкою.

Зараз із творчістю Параски, яка точно варта уваги, можна познайомитися через документальний фільм "Портрет на тлі гір" (реж.

Максим Руденко), про сучасне життя Криворівні та історію Плитки-Горицвіт, а також за допомогою каталогу виставки (дизайнерка Лєра Гуєвська).

Що читати за темою у книзі: текст кураторки Тетяни Кочубінської "Неоправданный монумент.

О выставке Параски Плытки-Горыцвит".

"Політ "Мрії" над Садами Джардіні".

Участь України у Венеційському бієнале 2019 року не обійшлося без скандалу.

У конкурсі кураторських проєктів перемогла Відкрита група — об'єднання митців Стаса Туріни, Антона Варги, Юрія Білея та Павла Ковача.

Проєкт мав декілька частин: політ найбільшого літака АН-25 "Мрія" над Садами Джардіні (де відбуваються основні проєкти бієнале), який мав відкинути тінь.

На борту мав бути "вантаж" з інформацією на дисках про всіх сучасних українських митців (це друга частина) та виставка в національному павільйоні про сам проєкт.

Після перемоги цього проєкту в конкурсі Арсен Савадов, який був другим у рейтингу, скликав пресконференцію та розпочав збір підписів, щоб результати визнали недійсними.

Мовляв, експерти обрали проєкт, який не зможе конкурентно представити Україну на бієнале.

Його проєкт — "Голоса любові" — це відео із записом перформансу, який реконструює концерт Мерилін Монро перед військовими в Кореї у 1954 році.

Замість американських і корейських солдат — тисяча українських військовослужбовців, а Монро зіграла оперна співачка Марія Максакова та поп-співак Ель Кравчук.

Політ найбільшого в світі літака АН-225 "Мрія" над Венеційськими садами в Італії перетворився на міф, адже літак так і не пролетів.

І не став музеєм-на-небі.

В результаті оголошеного відкритого набору учасників була створена телефонна книга, що містить імена та контактні дані 1143-х художників і художніх колективів.

А у павільйоні демонструвались всі документи, пов'язані з проєктом: від розрахунків польоту літака до запитів у міністерств.

Що читати за темою у книзі: інтерв'ю з куратором проєкту Стасом Туріною.

Другий бієнале молодого мистецтва.

Темою Другого бієнале молодого мистецтва стала концепція саду.

Молоді художники не тільки працювали із прямим образом саду та метафорою садівництва, але й загалом роздумували над темою спільного простору, екології та намаганням доглядати "за садом" навіть у часи катастроф.

Переможцями бієнале стали Пьотр Армяновський (фільм "Гірчиця в садах"), etchingroom1 (Крістіна Ярош та Анна Ходькова; графічний триптих Untitlled) та Лія Достлєва й Андрій Достлєв (інсталяція "Казкові замки Донецька").

Армяновський працює з темою війни на Донбасі та вимушених переселенців.

Його фільм — ніжна оповідь про втрачені спогади про дитинство героїні, чиє село знаходиться у зоні бойових дій.

Etchingroom працюють з темою самовідчуття у місті та пострадянським впливом, а "Казкові замки Донецька" продовжують тему втрачених спогадів про рідне місто.

Кураторами основної програми Другої бієнале молодого мистецтва були Анастасія Євсєєва, Дарина Скринник-Миська та Борис Філоненко.

Що читати за темою у книзі: інтерв'ю з учасником бієнале Вовою Павловим, текст дослідниці Катерини Яковленко "(Не)видимая сила эмпатии".

"Чому в українському мистецтві є великі художниці" та феміністичне мистецтво.

За минулий рік феміністичне мистецтво, здається, було чи не найбільш присутнім у культурному просторі в Україні.

Цьому посприяла книга "Чому в українському мистецтві є великі художниці" (упорядниця Катерина Яковленко), арт-лабораторія "Метаморфози" та виставка "Печера Золотої Троянди" в арт-центрі Closer.

"Чому в українському мистецтві є великі художниці" — перша книга, присвячена українським мисткиням минулого століття та сучасності.

Основною темою не є саме феміністичне в мистецтві, а присутність жінок-художниць на арт-сцені і те, як політичні теми в творчості завжди йдуть поряд з тілесним.

Книжка складається з дослідницьких статей про таких художниць, як Катерину Білокур, Марію Приймаченко, Аліну Клейтман, Жанну Кадирову та інших.

Серед авторок текстів: кураторки (Ліза Герман, Валерія Шиллер), мистецтвознавиці (Галина Глеба) та художниці (Влада Ралко).

"Печера Золотої Троянд" — це, звісно, не перша виставка, присвячена феміністичному мистецтву.

Проте вона важлива тим, що організована не кураторками, а художницями — Уляною Биченковою, Жанною Долговою, Валентиною Петровою, Анною Щербиною — і є самоорганізованою ініціативою.

Що читати за темою у книзі: тексти Валерії Зубатенко "Метаморфозы феминистского искусства в Украине" та Лесі Кульчинської "Темний фемінізм.

Ніжні спогади про "Печеру Золотої Троянди".

Рік Олега Голосія.

Олег Голосій — художник, учасник сквоту та об'єднання художників Паркомуна.

Його часто порівнюють із кометою — він створив багато великих полотен за 5 років, поки трагічно не загинув у 27 віці.

Його картини — це яскраві образи з людей, предметів, кольорів і особливо тварин — кроликів та слонів.

Відкриття виставки "Хлопець і комета" у галереї The Naked Room стала початком серії подій, присвячених постаті Олега Голосія у сучасному українському мистецтві.

У галереї можна було роздивитись живописні полотна та щоденники, ескізи, особисті фотографії із сімейного зібрання, на якому базується виставка.

Продовженням проєкту стала велика виставка "Живопис нон-стоп" у Мистецькому Арсеналі, паралельна освітня програма та каталог, перший та найбільш повний, присвячений постаті художника.

"Живопис нон-стоп" можна вважати також продовженням великих виставкових проєктів у Мистецькому арсеналі про художників 90-х.

Так, відбувались виставки Олександра Гнилицького та Кирила Проценка, а зараз продовжується проєкт Андрія Сагайдаковського.

Наступною мала би бути виставка у Національному художньому музеї України.

Однак вона (поки що) так і не відбулася.

Що читати за темою у книзі: текст мистецтвознавиці Асі Баздирєвой "Временный характер: Олег Голосий и его сомнения".

Источник материала
Поделиться сюжетом