Потрібні, як повітря. Чи встигне держава забезпечити країну кисневими концентраторами за "дорожні" гроші

Потрібні, як повітря. Чи встигне держава забезпечити країну кисневими концентраторами за "дорожні" гроші

Влада нарешті перестає відстоювати з піною біля рота "велике будівництво": фінансування доріг на наступний рік вирішили скоротити, а частину виділених до кінця 2020 коштів - спрямувати на кисень для хворих. Міністр охорони здоров'я Степанов обіцяє, що до кінця листопада в країні буде 42 тис. ліжок із підведеним киснем.

Тільки завдяки скандалу, викликаному переспрямуванням коштів із лікування від Ковід-19 на дороги, увагу чиновників вдалося привернути на одну з найболючіших тем – брак О2 для хворих. Цим питанням влада перейнялася тільки в листопаді, коли добова кількість хворих вже досягає 12 тис.

Чому лікарні з квітня так і не обладнали киснем у потрібній кількості та чи встигнуть це виправити до кінця місяця?

Шанси потрапити на ліжко з киснем

Коли легенева тканина вражена, вона не здатна засвоювати кисень з атмосферного повітря. У такому випадку пацієнти, зокрема коронавірусні, потребують штучного насичення організму О2. Інакше хворий може відчувати істотний дискомфорт, задуху, аж до непритомності.

Медики користуються кисневими балонами, спеціальними ємностями для зберігання О2. Сьогодні в Україні високий дефіцит цих ємностей - їх необхідно замовляти. Крім того, ці балони потрібно спеціально возити на заправку, часто - за 50-100 км. Такі допотопні методи таять у собі те, що за форс-мажорних обставин пацієнти можуть просто залишитися без кисню.

Тому логічніше використовувати не балони, а кисневі концентратори, які є не сховищами, а спеціальними міні-фабриками. Концентратор отримує повітря з довкілля, стискає його і пропускає через спеціальні сита. Він не може повністю замінити дихання, як це робить апарат ШВЛ, але є вкрай необхідним для хворих середньої тяжкості.

За стандартами МОЗ, кисень має бути підведено до 80% всіх ліжок (не тільки "коронавірусних"). Нині цей показник істотно нижче. Всього в Україні кисневими концентраторами обладнано 20 тис. ліжок. При цьому тільки для хворих на Ковід всього встановили понад 44 тис. ліжок.

Регіони звітують про суттєве відставання від стандарту. У Черкасах, наприклад, киснем обладнано лише 62% ліжкового фонду, у Житомирській області - 48%. Лікарі в деяких лікарнях поставлені перед нелегким вибором.

"Доктор розповідає про 2 палати із десяти, до яких підведено кисень, про те, як при спробі увімкнути в розетку КК, який таки знайшли родичі пацієнтів, доктора б'є струмом і розетка випадає повністю. Моя знайома шукала концентратор для мами, хоч би й дуже використаний, битий і фарбований, але аби дихати. Не встигла знайти...", - пише у Фейсбуці блогерка Татуся Бо.

У деяких медичних установах кисневі концентратори доводиться катати між поверхами від пацієнта до пацієнта. Це загрожує поширенням не тільки Covid, а й інших вірусів, а також туберкульозу. При повторному підключенні необхідна якісна дезінфекція, на яку немає часу, а також заміна канюлів (пристроїв для подачі або відведення речовин). Але витратних матеріалів для концентраторів теж не вистачає.

"І якщо справа стосується, наприклад, пацієнтів із раком легенів, це негігієнічно, але не смертельно. А оскільки йдеться про пацієнтів з Covid-19, кожен апарат буде перетворюватися на персональну міні-ферму з розведення вірусу, якщо ніхто не згадає про те, що один пацієнт - один фільтр, одна маска, один набір трубок і стерилізація перед передачею наступному", - зазначає на сторінці у Фейсбук Леся Литвинова, співзасновник благодійної організації "Свої".

Кілька місяців тому ситуація з киснем була ще більш критичною. Станом на вересень доступ до О2 мали лише 8 800 ліжок. Таким чином, за 5 місяців існування Covid-фонду киснем встигли обладнати лише 5,3 тис. ліжок.

Така ефективність освоєння державних коштів обурює, адже зростання захворюваності в країні і, відповідно, збільшення кількості ліжко-місць, були вельми очікуваними. Та й про те, що в країні є проблема з кисневими балонами, які возять до лікарень як бутлі з водою до офісів, чиновники теж знали. Але пріоритети було розставлено інакше: "зайві" кошти пустили на дороги. Так за впертість і популізм влади ми заплатили здоров'ям наших громадян.

Чому концентратори закуповують тільки зараз

Після створення "коронавірусного" фонду у МОЗ відмовилися від централізованих закупівель концентраторів. Глава відомства уточнив, що лікарні повинні були самі вирішити, чи хочуть вони купувати концентратори або ж використовувати альтернативу - централізовану подачу кисню.

Закуповувати концентратори у великій кількості-це дійсно не найкращий варіант. У всьому світі використовують кисневі станції. Вони дозволяють підвести О2, який практично безвідходно проводиться з повітря за допомогою спеціального обладнання, одразу до сотні ліжок у лікарні. Таку подачу можна було спостерігати у фільмах. У головах ліжка пацієнта йде спеціальна стійка і будь-якої секунди, якщо стан хворого погіршав, на людину можна надіти маску і підключити кабель-канал.

Підхід МОЗ виглядав адекватно у світлі реформи децентралізації, адже Міністерство слабо орієнтується в потребах лікарень на місцях. Але за фактом відповідальність просто переклали на місцеву владу. Мовляв, вам потрібно обладнати 200 ліжок, тож самі з цим і розбирайтеся.

На практиці обсяг субвенцій із держбюджету не дозволяв деяким лікарням навіть розглядати такий варіант. Тепер же його втілення на державному рівні розглядати вже безглуздо. Щоб встановити станцію, потрібно розмістити обладнання на вулиці, на відстані від стаціонарів, позаяк кисень є вибухонебезпечним. Необхідно звести фундамент, протягнути магістралі до палат. Все це - тривалий і трудомісткий процес. Для цього довелося би звільнити палати й оголосити ремонт, що сьогодні в умовах пандемії неможливо.

Якби установкою кисневих станцією перейнялися хоча б у квітні, виділені державою кошти дійсно можна було б освоїти з толком. Можливо, такий варіант не розглядали спочатку через фінансове питання, адже на обладнання всіх лікарень знадобиться близько 2 млрд грн. Нині ж під концентратори виділяють сумарно майже 1,5 млрд. Чи доречна така економія - питання риторичне.

Повертаючись до закупівель від лікарень, в умовах відсутності масштабного виробництва кисневих концентраторів в Україні здійснювати їх було складно. Постачальники задирали ціни через високу вартість перевезення.

"Справа не в спекулюванні, а в тому, що бізнес не може дозволити завантажити літак концентратором: у нього немає такого покупця, який купить одразу цілий літак вантажу. Тому доводиться купувати місце в літаку. Ось чому концентратор, який раніше коштував 20-30 тис., сьогодні коштує 45-60", - зазначає Олексій Давиденко, власник мережі магазинів медичних товарів "Медтехніка".

Виділені на місця 572 млн грн було освоєно швидко. Нових же коштів не виділяли. Тож лікарні були змушені звертатися по допомогу до благодійних фондів. Але ті насамперед допомагають окремим паліативним (невиліковним) хворим. Допомогу надавали небайдужі громадяни та представники міжнародних організацій (наприклад, ЮНІСЕФ).

Про держзакупівлю кисневих концентраторів Степанов заявив тільки 7 вересня. А потім, 5 листопада, - про необхідність покрити киснем інші ліжка.

Чи вдасться забезпечити концентраторами ще 22 тис. ліжок

Вже цього місяця загальна кількість ліжок, обладнаних киснем, хочуть довести до 42 тис.. На думку Олексія Давиденка, цього дійсно достатньо. Він переконаний: якщо ліжок не вистачить, доведеться запроваджувати надзвичайний стан і всю країну закривати на карантин.

В Україні концентраторів практично не виробляють. Деякі з них виготовляють і в США, але зазвичай постачальником стає Азія: Тайвань, Корея, Китай. На виробництво йде близько 30 днів. Але ж продукцію ще необхідно доставити до країни. Єдина українська фірма, яка почала експериментально виробляти концентратори, робить це з китайських комплектуючих, які також потрібно привезти.

Доставити концентратори морським шляхом простіше і дешевше, але тоді вони плистимуть до країни близько 45 днів. Стільки часу чиновники не мають.

"Виходить 75 днів, або 2,5 місяці. Навіть якщо вони вже є готові, в чому я сумніваюся, то все одно морем їх швидше ніж за 1,5 місяця не привезуть. Якби чиновники були розумнішими, вони могли би 8 місяців тому спокійно замовити обладнання в Китаї. Морем концентратори припливли би сюди за ці 8 місяців і тут би їх спокійно роздали", - зазначає Давиденко.

Експерт переконаний: єдиний варіант, як можна встигнути обладнати всі ці ліжка зараз, це все-таки на державному рівні зафрахтувати вантажні або транспортні літаки. Але він сумнівається, що чиновники зуміють оперативно знайти виробників. За його словами, знадобиться в кращому випадку щонайменше 2-3 тижні. Тож до кінця листопада виконати обіцянку практично нереально.

Щодо того, чи вистачить виділених державою коштів (майже 900 млн грн), оцінки більш позитивні. В одному літаку поміщається до 4 тис. концентраторів. Щоб привезти до країни потрібну кількість обладнання, літак має здійснити  шість ходок. За оцінками Давиденка, одна така ходка вийде приблизно в 4 млн дол. з урахуванням вартості доставки. Таким чином, 22 тис. концентраторів вийдуть для країни в 616 млн грн.

Підрахунки зроблено виходячи із закупівлі звичайних стаціонарних п'ятилітрових кисневих концентраторів. Закупівля ж концентраторів на 10 л могла би виявитися в 1,5-2 рази дорожче. Тут не йдеться і про зручні портативні концентратори, один з яких може коштувати 4-5 тис. доларів. Втім, точно сказати, чи вистачить коштів, складно, адже існує й корупційний фактор.

Залишимо будівництво "повітряних замків" на совісті чиновників. Головне в історії з українським киснем - щоб кошти на КК тепер не просто було витрачено вже до кінця місяця. Важливо, щоб також було придбано витратні матеріали, якість товару була на гідному рівні та щоб концентратори було куди підключати. Тоді українські хворі будуть впевнені в надійності свого лікування якщо не цього місяця або цього року, то хоча би на початку 2021 року.

Анна Пєшкова