У бюджеті України закінчуються гроші. Що робити?

У бюджеті України закінчуються гроші. Що робити?

Оригінал – на сторінці Олександра Гончарова в Facebook

У бюджеті закінчуються гроші, нависла реальна загроза неотримання кредиту МВФ, як зараз пояснюють чиновники, через можливе зниження цін на газ і тарифів під тиском регіонів. Де брати гроші на виконання хоча б мінімальних зобов'язань держави за соціальним контрактом?
У підвішеному стані перебувати довго не можна. Особливо, якщо президент не має стратегії розвитку країни, а Кабмін і Рада взагалі не мають національної програми порятунку української економіки.

Що тепер обіцяти бідному і хворому населенню? Хіба хтось із верхніх ешелонів влади зможе сказати українцям, що буде з нашою державою в цьому новому десятилітті? "Нагорі" всі живуть так, ніби завтра вже не настане: ніхто не допомагає бідним, навпаки, знову злетіли до небес зарплати і премії топ-чиновників і народних депутатів, хоча всі вони бездарно протринькали і виставили на продаж залишки "фамільного срібла" (у тому числі землю) за найнижчою ціною.

А тим часом напруженість у суспільстві стрімко зростає. Що далі робити із зубожінням населення? Як примирити українців із владою і місцевими олігархами? Україна сьогодні переживає найважчі часи за всі роки незалежності. Що буде далі з нашою країною, ніхто не береться передбачити.
Тепер дедалі частіше стали говорити про те, що настав час щось робити зі спадком нечесної приватизації лихих 1990-х. При цьому ніхто не має наміру оскаржувати, що приватизацію проведено не в рамках чинного тоді законодавства, і не збирається переглядати її де-юре, проте повернутися до питання про компенсацію нас все ж таки змусила коронакриза.

Але чи готові власники фінансово-промислових груп доплатити за активи заради зняття претензій з боку суспільства? Як це зробили, наприклад, у Великобританії. І як результат, запровадивши при уряді М. Тетчер процентний податок на надприбуток, отриманий від приватизації великих компаній, британська держскарбниця отримала близько 10 млрд доларів США.

На мою думку, найкраще, якщо в Україні такі питання обговорюватимуть у політичних дискусіях, у ході яких одні політичні партії пропонуватимуть один спосіб компенсації, а інші – інший або комплексні рішення з розслідуванням підсумків приватизації, щоб надалі не повторювати помилок і прорахунків.

Давайте обговорювати. Особисто у мене є кілька пропозицій:

• по-перше, ввести своєрідний податок на приватизацію 1990-х або податок на приватизацію, який має підправити імідж великого бізнесу;
• по-друге, створити благодійний фонд, до якого добровільно відраховувати певний відсоток від виручки раніше приватизованих підприємств (або збільшити відрахування до Фонду соцстраху);
• по-третє, можливий оціночний варіант: повторно оцінити вартість активу і, ураховуючи відповідну процентну ставку на здешевлення капіталу, виплатити справедливу ринкову вартість.

Справедливості заради, треба поставити ще й таке питання: що нині в Україні вважати багатством і як оподатковувати податком предмети розкоші? Думаю, податок на багатство має стати суспільно визнаною платою за відмову від інвестицій у розвиток української економіки на користь надмірного споживання (яхти, палаци тощо).

Такі політичні дискусії мають проходити відкрито і гласно. І та партія, чиї пропозиції щодо компенсації отримають найбільшу підтримку виборців, і стане переможцем на наступних виборах до Верховної Ради. Чому? Тому, що стрімке зростання відчуження бідного суспільства від ситої влади та олігархів –  це наша головна проблема.

Олександр Гончаров

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].