Криза у Вірменії: У владі розчарування, а опозиція - занадто слабка

Криза у Вірменії: У владі розчарування, а опозиція - занадто слабка

Оригінал на сайті IPG Journal

Після приголомшливої перемоги мирної "оксамитової революції" у Вірменії у 2018 році ейфорія та ентузіазм на підтримку прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна значно зменшилися. Оголосивши про досягнення в галузі демократизації, що звершилися давно назрілими вільними і справедливими виборами в грудні 2018 року, уряд Вірменії почав масову кампанію з боротьби з корупцією. Але прем'єр-міністр Пашинян перестарався, зробивши спробу не тільки реформувати, а й відновити судову систему. На тлі цієї "судової кризи" Вірменію вразила пандемія Covid-19, спровокувавши економічну катастрофу, а несподівана втрата у війні за Нагірний Карабах – безпрецедентна політична криза. Демократія зазнала нападок, реформи опинилися під загрозою, а політична доля і майбутнє Пашиняна тепер під великим питанням.

Карабаський конфлікт визначив політичний дискурс і вплинув на розвиток сучасної політики у Вірменії. Як конфлікт, який вперше вибухнув на заході Радянського Союзу, карабаське питання слугувало фундаментальною опорою політики кожного уряду незалежної Вірменії. Його актуальність не тільки впливала на розвиток вірменської державності, а й сприяла виникненню проблем у демократичному процесі і терпимості до корупції, яким часто дають сумнівне виправдання, засноване на імперативах національної безпеки воєнного часу.

Враховуючи роль карабаського конфлікту як основи державної політики, війна за Нагірний Карабах змусила прем'єр-міністра Нікола Пашиняна вийти на нову і незвідану політичну територію. Після безпрецедентної поразки і несподіваної втрати території в листопаді 2020 року, яка охоплювала значні частини Карабаху, уряд занурився в затяжну політичну кризу, яка продовжує відбиватися на всьому вірменському суспільстві.

Внутрішньополітичний виклик уряду - це одночасно і менше, і більше, ніж здається. З одного боку, політична вразливість уряду Пашиняна не така серйозна і значна, як показують недавні події, з двох причин. По-перше, попри початковий шок від того, що прем'єр-міністр прийняв посередництво Росії, що поклало кінець війні капітуляцією Вірменії, демонстрації проти уряду були малоефективними.

Попри повоєнне розчарування і шок, політична опозиція залишається вкрай непопулярною і широко дискредитованою. Проявивши відчай над рішучістю, опозиція в спробах використовувати інакомислення і невдоволення під час вуличних протестів зазнала неуспіху як з точки зору набагато меншої кількості демонстрантів, так і з точки зору відсутності будь-якої альтернативної політичної позиції. Те, як вперто спиралася опозиція на застарілу тактику і максималістські вимоги про відставку демократично обраного уряду і призначення перехідного уряду, обраного опозицією, непрактично і малоймовірно. І навіть нових виборів недостатньо, щоб задовольнити опозицію або врятувати її репутацію. Багато хто, як і раніше, вважає, що розрізнена опозиція більше керується власними інтересами, ніж будь-яким захистом національних інтересів, проводячи кампанію з відновлення влади.

Друга причина того, що політичний виклик менш значний, полягає у відсутності будь-якого надійного суперника або альтернативи нинішньому прем'єр-міністру. У Пашиняна фактично не було іншого вибору, окрім як прийняти російську угоду. Хоча це був російський план, він був єдиним реальним способом врятувати життя і врятувати те, що залишилося від Нагірного Карабаху. У цьому контексті падіння Шуши, другого за величиною міста в Карабасі, стало поворотним моментом, після якого ситуація з будь-якими подальшими бойовими діями стала нестійкою і виникли ризики повної втрати Карабаху.

Хоча загроза з боку політичної опозиції може виявитися недостатньою для того, щоб змусити прем'єр-міністра піти у відставку, політичне майбутнє уряду Пашиняна, безумовно, залишається під питанням. Слабкість позиції уряду обумовлена двома основними ширшими факторами. По-перше, Пашинян дедалі глибше забрідає в незвідані політичні води, оскільки жоден політичний лідер або партія ніколи не стикалися з проблемою управління без істотного елементу внутрішнього дискурсу і державної політики. По-друге, що дещо іронічно, політична доля і майбутнє прем'єр-міністра більшою мірою залежать від нього самого, ніж від дій опозиції. Зокрема, досить безрозсудний та імпульсивний стиль керівництва Пашиняна підірвав його авторитет більше, ніж все, що встигла зробити або сказати опозиція.

Попри те, що прем'єр-міністр Нікол Пашинян сповнений рішучості чинити опір вимогам про відставку, він намагається пом'якшити кризу. Його початкову відповідь, що передбачає звільнення шести міністрів кабінету, за яким було подання шестимісячного "плану дій" політичних заходів, було значною мірою відкинуто як недостатню для демонстрації відповідальності. Однак у міру продовження кризи уряд Пашиняна поступово почав погоджуватися з необхідністю проведення дострокових виборів. В умовах затяжної політичної кризи,  що тільки посилює політичну поляризацію, необхідність нових виборів виділяється як найбільш конструктивний спосіб розв'язання розбіжностей. І новий мандат на нових парламентських виборах буде заснований на визнанні того, що політичний ландшафт різко змінився.

Якщо Вірменія зважиться на доброчинні вибори, очікується, що після них уряд отримає скорочену, але все ще чинну більшість у новому парламенті. Для опозиції дострокові вибори можуть стати проблемою, враховуючи її непопулярність і нездатність запропонувати будь-які альтернативні стратегії. Але в цьому контексті сила позиції уряду визначається не стільки серйозним закликом або підтримкою, скільки відсутністю будь-якого надійного суперника або політичної альтернативи. Тож Вірменія сьогодні опинилася на порозі нового політичного періоду – початку кінця вірменської політики, яка визначається минулим наративом, і початку кінця ранньої ейфорії підтримки прем'єр-міністра Нікола Пашиняна і його широко розкритикованого уряду.

Річард Гирагосян

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].