Травмовані війною, але не зламані духом: як збірна "Ігор нескорених" провела відкрите тренування

Травмовані на війні, але дух залишився незламним. Це про "Ігри нескорених" - міжнародні змагання для поранених ветеранів чи військових. Їх започаткував принц Гаррі в 14-му році. Члени української збірної з'їхалися до Конча-Заспи на двотижневі збори і провели відкрите тренування. Попри те - що "Ігри нескорених" у Гаазі вже вдруге перенесли через пандемію коронавірусу на весну 22-го року - ритму тренувань збірна не збавляє: і у традиційних, і в дебютних видах спорту. За тренуванням спостерігала кореспондентка "5-го" Леся Головата.

Ще не медалі, а лише медальйони, викарбувані ювелірами Британської королівської сім'ї спеціально для нескорених із національних збірних, вручає Юлія Лапутіна - міністерка у справах ветеранів. Це не схоже на традиційний офіціоз, радше - на теплу зустріч бойових побратимів. Друга в історії України жінка зі званням генерала, контррозвідниця, кожному з двадцяти дякує особливим привітанням, прикладаючи руку до серця.

"Наша команда зможе все, адже вони пройшли такі випробування, показали себе як найкращі, вони вірять у перемогу України як у війні, так і в спорті", - наголосила Юлія Лапутіна.

І вірять, і можуть. А якщо ні - то швидко вчаться. Нещодавно американські ветерани подарували українській збірній спортивні інвалідні візки. І відразу зрозуміли - дебютанти можуть стати серйозними конкурентами.

"Після тижня тренувань, у нас була товариська гра з діючою командою, ми в них перемогли. І це був такий шок", - розповів капітан національної збірної "Ігри нескорених" Іван Рудий.

Минуло менш як місяць, а баскетболісти блискавично лавірують по полю, віртуозно змагаючись за м'яч.

"Колеса йдуть навскоси, можеш крутитися отак на різні боки, маневрувати може так, вжух, і класно, і воно легше на швидкість. Ну я вже раз полетів, ну це такий вид спорту, що стиків дуже багато", - пояснив член збірної Артем Лукашук.

Щоби набити руку, в команди нескорених є ще понад рік. Через пандемію коронавірусу invictus games у Нідерландах уже вдруге перенесли - на весну 22-го року. Три роки тому українці привезли додому двадцять медалей. Та головне - не нагороди, у тренерів значно складніше завдання - через спорт остаточно повернути бійців із війни.

"Складності не тільки в їхній фізичній активності, і обмежень опорно-рухового апарату, а ще є посттравматичний стресовий розлад. ми зараз думаємо над системним рішенням спортивної реабілітації ветеранів", - зауважив тренер Сергій Конюшок.

Часу ветерани не гають - одразу після повернення з Києва на базу в Конча-Заспі окуповують усі тренажери. Дванадцять кілометрів на велосипеді - без спочинку намотує незмінний член збірної - черкащанин-атовець Сергій Прядка. Колеса крутить із протезом, а от веслувати можна й без. А от акурат три роки тому - було все погано.

"Ми вивозили поранених і протитанкова ракета залетіла нам у машину. медсестра загинула, поки сиділа, а я з машини відповз, у мене ліва була зломлена, а права - без ноги", - розповів Сергій Прядка.

У сусідній залі - з легкістю підіймає штангу тричі по 120 кілограмів полковник запасу Нацгвардії Сергій Наумов.

"Це не дуже важко, це розминочний. - А яка для вас максимальна? - Максимальна ну якщо на три рази - це 160", - каже член національної збірної.

Виструнчені та зосереджені - розстрілюють мішені лучники. За патріотичним оперенням можна легко визначити стріли єдиної жінки у збірній - Юлії Паєвської, або ж легендарної Тайри, яка зі своїми янголами на фронті врятувала понад пів тисячі бійців.

"Хлопці ідуть забирати стріли й поглядають на сусідні мішені, але це не є головне, бо війна навчила, що результат - це навіть не завжди влучний постріл, а результат бою", - наголосила ветеранка "Тайра".

Не так результатами, як відсутністю у збірній посестер переймається "Тайра". Тому до наступного відбору готова тренувати кандидаток особисто.

Леся Головата та Анна Кудрявцева, "5 канал".