Принесли гусениць додому, вигодували. На Новий рік вилупилися метелики

Бджоли передають інформацію танцямиУ дитинстві мріяв стати різноробом – страх як не хотілося одноманітної роботи. Зрештою, майже так і вийшло. Об'їздив пів світу. Нудьгувати мухи не давали.Живемо на планеті комах. Тварин на Землі – понад 10 мільйонів видів. Левова частка – це комахи. Зайняли всі екологічні ніші та пережили великі вимирання.У дитинстві на кінському щавлі на городі побачив золотисто-червоного метелика. То був дукачик. Попросив батька зробити мені сачок. У бібліотеці перечитав усі книжки про комах.1968-го п'ятикласником опинився у Природничому музеї. Я вже рік збирав метеликів. Упав на хвіст екскурсоводові, який щось показував друзям. Запитав, хто міг би допомогти. Юрій Костюк показав мені все, що було в його бібліотеці про метеликів.Порівняно з кількістю видів комах, ентомологів у світі мало. Першою я відкрив викопну муху. Колеги-палеонтологи сказали: "Тут твоя піддослідна. Втопилася в озері ще в міоцені (епоха почалася 23 мільйони років тому. – Країна). Між двома шарами мулу зостався відбиток її крильця. Опиши і дай ім'я". Я назвав новий вид Pseudаcidia сlotho V. Korneyev, 1982.У Палеонтологічному інституті побачив ватні матрасики, на яких розкладені сухі заморені етером комахи. Цікавезні види з Середньої Азії, Монголії і Сейшельських островів. Мені дозволили змонтувати ці екземпляри на шпильки. Там знайшлося чимало невідомих і безіменних, але вже сучасних видів із Таджикистану й Узбекистану. Перший вид був надзвичайний, мав жовту спину. Я тоді захоплювався режисером Андрієм Тарковським. Мух назвав на честь його фільмів – Urophora solaris та Urophora stalker.Майже все життя досліджую мух-осетниць. Нагадують ґедзів, але харчуються тільки рослинною їжею. Їх називають переважно фруктовими мухами. Живуть в осоті, будяках, кульбабах, соковитих фруктах. Їдять насіння, суцвіття. Не дають розмножуватися бур'янам.Найпрекрасніша з фруктових мух – середземноморська плодова. У неї помаранчеве тіло. На ньому – блискучі чорні плями, вкриті сніжно-білим опушенням. У самців на голові – віялоподібні ріжки. Крильця з жовтогарячими перев'язами. Живе в Марокко, Ізраїлі, Туреччині й Ірані. Зараз поширилася й на Флориду, Каліфорнію і Південну Америку. Любить персики й абрикоси.Про мухознавців є два анекдоти. Перший – коли тебе бачать із сачком, неодмінно питають: "Дядьку, де риба?" Другий: коли на запитання, що ловиш, відповідаєш про вивчення мух, співрозмовник каже: "Ти не там збираєш! У мене за клунею є місце". Нам потрібні інші мухи – невивчені й невідомі.У світі досі є колекціонери комах. Переважно – метеликів і жуків. Колекції заповідають природничим музеям. Одну з найбільших мав мандрівник Володимир Караваєв. Небіж хірурга, чиє ім'я носять столична станція Караваєві Дачі та вулиця Караваєвська. Він був серед засновників і директорів академічного Зоологічного музею.Колекціонерів комах завжди вважали диваками. Та в Європі досі існують щорічні "біржі", де купують шпильки, засклені коробки, пінцети, мікроскопи та сачки. Там діє чимало комашиних ферм, де розводять на продаж тропічних метеликів і жуків. Комах у засклених коробках, яких продають на Андріївському узвозі у столиці, привозять із Чехії та Австрії.Зараз неможливо збирати наукові зразки у країнах із найбільшим біологічним різноманіттям – Бразилії, Індонезії, Папуа Новій Гвінеї, Туреччині. Система дозволів, аж до голів папуаських сільрад, потребує астрономічних сум за ліцензії. Плюс хабарі. Незаконним збирачам загрожують величезні штрафи й терміни ув'язнень.сховати сачки нам довелося ще до глобальних змін в екосистемах і законодавстві. Деякі з наших північних колег пиячили та прибріхували для статусності, що "охотятся на бабачьку", яка коштує 10 тисяч доларів. Після такого будь-який чабан, оленяр чи папуас ставитиметься до людини з сачком як до браконьєра, якого треба розвести на 500 доларів.10 тисяч не платили навіть за найдорожчого метелика – птахокрила Александри. Це найбільший у світі денний метелик з розмахом крил понад 27 сантиметрів. Його описав 115 років тому британський банкір, політик і зоолог Волтер Ротшильд. Назвав на честь королеви Александри – невістки британської королеви Вікторії. Першого птахокрила Александри вполював у Новій Гвінеї ентомолог Альберт Мік. Кажуть, з дробовика підстрелив метелика, який літав у кронах дерев. Нині цей вид вважають таким, що зникає. Категорично заборонили для продажу.Аспірантом вертався із Трахтемирова на Черкащині. Зайшов у двір. Питаю в жінки, коли автобус на Канів. А вона: "А шо ти тут робиш?" "Комах збираю, науковець Канівського заповідника". А вона: "Ти? Який із тебе науковець? Я зараз хлопців з тракторної станції покличу, вони розберуться! У нас на ягодах чорні жуки з'явилися. Це ж, мабуть, ти порозкидав! Нам засилають американських шпіонів, щоб вони ягоди псували!" На моє щастя, саме підійшов автобус.Я описав близько 140 видів комах. Це небагато. Абсолютний рекордсмен – експерт із систематики комарів-довгоногів Чарльз Александер (1898–1992). Він дав імена 11 тисячам видів, родів і підродин комарів.Завдання систематика – не тільки відкривати, а й упорядковувати. Додавати відомості про те, чим живиться вид, чи він шкідливий, чи поширюється на нові території, чи, навпаки, скорочує свій ареал.У горах Казахстану жила невідома муха з гострими виступами в основі крил і витягнутою мордою. Я назвав цей рід Аngelopteromyia – ангелокрила муха, а вид – alf, на честь Альфа з американського серіалу. Друга муха, зловлена на острові Мадейра в ХІХ столітті. Чорна та страшна. Згадав вампіра Носферату. Назвав Nosferatumia no.Колега з Воронежа називав відкриті ним види на честь подруг: mashae, taniae, vikae, irae, anzhelikae. Назва виду на честь когось має бути в родовому відмінку.Кодекс зоологічної номенклатури не рекомендує називати комах на честь політичних діячів. Утім, недавно вид молі з рудуватим чубом назвали Neopalpa donaldtrumpi – Новомацачка Дональда Трампа. Є кілька видів, названих ім'ям Гітлера. Закрити чи декомунізувати ці види, на відміну від вулиць чи площ, не можна.Комахи без людей якось прогодуються. Але людям без бджіл, джмелів, мух і метеликів буде непереливки. Перш за все без запилювачів і руйнаторів органічних решток. Коли зникають окремі види, екосистема руйнується, її зв'язки розпадаються.Маю улюбленого метелика, якому присвятив частину життя. Це Парнасець, або ж верховинець-Локсіас, Parnassius loxias. Його ловив на кордоні Китаю і Киргизстану. Білий із двома червоними цятками на задніх крилах і перламутрово-синьою облямівкою на краях.Локсіаса важко впіймати. Літає в горах, на висхідних повітряних потоках, уздовж вертикальних стінок, урвищ. Його можна вполювати тільки із засідки. Знайомі метеликомисливці робили букети з волошок. Встромляли між каменів, а самі ховалися й чекали, коли прилетить голодний Локсіас. Іноді спрацьовувало.Нічних метеликів ловлять на потужну ультрафіолетову лампу навпроти простирадла. У хмарні ночі на це світло летить маса комах. Їх збирають, заморюють і долучають до світової колекції. Денних наздоганяють із сачком. Тропічних метеликів ловлять так: провідники-африканці набовтують велику каністру зброджених фекалій, ллють калюжки – і на них злітаються прекрасні екземпляри. Є феромонні пастки з синтетичними речовинами, якими пахне самка. Комахи летять на жовті тарілки з водою і рідким милом, в якій тонуть. Пастка Малеза – величезна сітка, яку натягують на шляху комашиного лету. Має дашок, з якого вони потрапляють в трубу. А потім – у рідину-консервант.На початку 1980-х поїхали з дружиною в Кончу-Заспу. Назбирали гусені поліксен. Вона живе на отруйному хвилівнику. Ріс там на луках до того, як їх забудували. Одну гілку з 20 гусеницями забрали додому. Вигодували. Вони залялькувалися, а на Новий рік вилупилися метелики. Жовто-чорно-червоні літали довкола ялинки, як живі прикраси.Кандидат наук зараз заробляє менше за прибиральницю – 7–8 тисяч гривень "брудними". В академічній науці ні вкрасти, ні облаштувати оборудки. Тому залишаються фанатики. Доводиться підробляти: хто перекладами, хто – на будівництві в Польщі. Або ж виживають, знаходячи гранти в європейських музеях.Завжди мандрував своїм коштом. На гроші з роботи в закордонних музеях. Цьогоріч у зв'язку з коронакризою грошей на це не очікується ні в нас, ні в Європі, ні в Америці.Комахи мають мову жестів, рухів і запахів. Бджоли передають інформацію танцями. Головне – знати: хто безпечний, чи їжа їстівна й чи можна в цей субстрат відкладати яйця.Люблю спів цвіркуна. Він дає атмосферу затишку та спокою. Тропічні цвіркуни жили в нас на кухні. Узимку ми слухали літо. Смішно шиплять великі мадагаскарські таргани. Звуком захищаються, коли їх торкаєшся. Не люб­лю вереску цикад.