Книжечка, за якою вдалося встановити родовід

"Поминаніе" – таку книжечку зберігає львів'янин Валентин Колонтай, 29 років. ­Працює художником, займається історичною реконструкцією. Видання належало його дідові Михайлу Салійчуку родом із села Старики – тепер Дубенський район Рівненської ­області.– Дід був із селянської родини, – розповідає Колонтай. – ­Закінчив ремісниче училище, працював у колгоспі шофером і зварювальником. Там познайомився з кухаркою Катериною Шевчук із сусідньої Тарнавки. Одружилися, мали трьох дітей – Віктора, Юлію та Ольгу, мою матір. У 1960-х звели цегляний будинок.Валентин уперше побачив "Поминаніе", коли йому було 5 років. Лежала в шухляді серванта.– Щоліта приїздив у село на канікули. Рибалив із дідом на ставку, спостерігав, як він робить самокрутки з газети. Баба пекла в печі короваї та хліб, розповідала історії, знала багато сороміцьких примовок. Після їхньої смерті забрав книжечку на згадку.Видання кишенькового формату – 9х14 см, 16 сторінок. Такі використовували під час поминальних богослужінь у православних церквах. Має коленкорову палітурку з потертим тисненням золотою фольгою у формі чаші та хреста. На звороті вказані вихідні дані – "Хоз. управление Московской патриархии". Всередині зображені біблійні сцени. Є закладка з вовняних блакитних ниток. Кожна сторінка поділена на дві частини – "О здравіи" та "О упокоеніи". Перша порожня, в другій списані половина сторінок.– Там 29 імен, більшість вийшли з ужитку, – каже Валентин. – За допомогою цих записів ідентифікував своїх предків – прадіда Омеляна, прапрадіда Григорія, прапрабабу Марію і прапрапрабабу Домкію, або Домініку, з боку Шевчуків, прадіда Лукаша та прабабу Мокрину з боку Салійчуків.