Українка, що надихала Пікассо й Шагала, зачарувала світ наївністю
Українка, що надихала Пікассо й Шагала, зачарувала світ наївністю

Українка, що надихала Пікассо й Шагала, зачарувала світ наївністю

12 січня відзначають день народження всесвітньо відомої художниці й майстрині наївного мистецтва Марії Оксентіївни Примаченко. Народилася 1909 року в селі Болотня, колись Іванківського, а нині Вишгородського району Київської області.Про українську народна художницю дізнався увесь світ завдяки її роботам у жанрі "наївного мистецтва". Лауреатка Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Заслужена діячка мистецтв УРСР, народна художниця України все життя прожила в рідній Болотні.З 6 років хворіла на поліомієліт, її права нога була коротша, тож Марії доводилося все життя носити протез. Щоб прикрити його, завжди вдягала довгі спідниці. Та хвороба щось забрала, а щось дала: через неї Марія стала вельми спостережлива, мала гострий слух і зір.Перші малюнки зробила на батьківській хаті ще в дитинстві - синюватим глеєм, який знайшла, коли пасла гусей. Намалювала пишні квіти. Доволі скоро односельці стали звертатися до дівчинки, щоб і їм створила таку красу.До школи не ходила, удома почала малювати й ткати. Її панно беруть на обласні виставки.Коли 1934-го в Києві відкрили Школу народних майстрів, за деякий час до неї запросили й Марію Примаченко. За два роки її роботи не просто потрапили на Першу Республіканську виставку народної творчості, їм відвели цілу експозиційну залу. За участь Марію Оксентіївну нагородили дипломом І ступеня. Цю виставку демонстрували в Москві, Ленінграді, Варшаві. Наступного року роботи художниці виставляли в Парижі. Відтоді її твори з незмінним успіхом експонують у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі.Одну з виставок Марії Примаченко відвідав Пабло Пікассо. Згодом зізнався, що зачарований прекрасними роботами геніальної жінки. Чудернацькими істотами з робіт талановитої українки надихався Марк Шагал - настільки, що перейняв у власну творчість подібні мотиви.Поки світ захоплювався її мистецтвом, у рідному селі за 70 км від Києва Примаченко була звичайною жінкою з непростою долею: самотужки виховувала сина після того, як чоловік загинув на війні. Односельці довго вважали творчість Примаченко дивакуватою та не вірили в її широку славу. У селі жінку знали більше як добру швачку, яка могла без жодних примірок пошити найкращу сорочку. Переконати в тому, що поруч живе успішна майстриня, зуміли навіть не регулярне навідування режисера Сергія Параджанова, поетів Тичини й Бажана, а патефон і проведений телефон.Марія Оксентіївна не любила малювати тварин реалістично."Навіщо малювати їх такими, як є вони й так красиві. А я малюю на радість людям", - казала.У її доробку понад 1 тис. картин. Коли малювала, ніколи не змішувала фарби, пензлик робила власноруч із котячої шерсті.Ще однією родзинкою стали підписи-примовки до картин. Художній образ і віршовані підписи синхронні: "Три буслики у горосі живуть у нас і досі".Є безпосередньо похідні від народного лубочного моралізування: "Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко само упало у рот, а воно його у лоб". Є й роботи з естетикою газетного репортажу: "Свинарка виростила тисячу сімдесят поросят". Трапляються і короткі примовки: "Куріпочки пляшуть і хліб пашуть", "Собачка Ада не боїться гада", "Ворон дві баби мав - обох обнімав", "Веснянки-роговички - веселії птички".З кінця 1960-х до 1980-х у видавництві "Веселка" вийшли шість книжок, ілюстрованих Марією Примаченко. 1986 року створила серію робіт, присвячену Чорнобилю.Мисткиня дожила до поважного віку. Померла 18 серпня 1997 року у власній хаті. Поховали її на сільському цвинтарі рідного села Болотня.Її роботи мали колосальний вплив на мистецтво другої половини XX ст. - початку XXI ст. і досі не втрачають популярності.Марія Примаченкомалювала і правою, і лівою рукою. Наприкінці 1980-х її твори коштували приблизно 500 крб за ватманський аркуш. А сьогодні - щонайменше $1000. Помноживши на цю суму принаймні кілька тисяч створених нею шедеврів - це мільйони в будь-якій валюті. Та для української культури ці малюнки - безцінні.

Источник материала
Поделиться сюжетом