«На межі»: Як не впасти у відчай, збираючи «тривожну валізу»

Інформацію про загрозу війни ми чуємо і читаємо зараз щодня.

Нам кожного дня дають рекомендації, як зібрати тривожну валізу і де шукати укриття.

Невідомість майбутнього і невизначеність долі близьких людей жахає і може довести навіть до стресового стану.

Багато людей – на нервах.

А що ж далі? Як у цій ситуації не впасти у відчай?.

Валізок має бути дві.

Рецепт того, як зараз продовжувати жити, не доводячи себе до розпачу, намагаються знайти чимало людей.

«Зберіть щасливий чемоданчик, - написав 25 січні на своїй сторінці у Facebook зоозахисник, засновник організації з захисту тварин UAnimals Олександр Тодорчук (стилістику посту збережено).

- Останні тижні ми із хвилюванням оновлюємо стрічку новин, прокручуємо в головах гірші сценарії та збираємо усілякі тривожні чемоданчики.

Маємо бути згуртовані і готові до всякого, але й жити в постійному стресі, погодьтесь, не вихід.

Давайте зберемо також щасливі чемоданчики.

Нехай в них будуть речі першої необхідності..

для сповненого щастям дня.

Сніжколіп для зимової прогулянки із дитиною, морквина для сніговика, а може квитки у театр чи ковдра для домашнього пікніка.

Давайте покладемо туди подарунок коханій людині, улюблене біле насіння, книгу, зачитану до дір.

Обирайте на свій розсуд те, що справді приносить вам радість.

І відкривайте цей щасливий чемоданчик кожного дня.

Можливо, той другий, ніколи і не знадобиться.

А цей допоможе жити життя».

Між тим, автор цього допису переймається і важливими речами на випадок найгіршого розвитку подій.

«Останні тижні більшість із нас встигли продумати гірші сценарії, зібрати усілякі чемоданчики і поговорити з близькими, - написав він 28 січня.

- Маємо також попіклуватися про тих, хто себе точно захистити не може.

Саме тому, разом із депутатами (Верховної Ради.

– Ред.) нашого міжфракційного об’єднання «Гуманна країна» ми звернулися до Мінсоцполітики, Мінприроди та Мінекономіки України із проханням розробити план дій щодо сценарію евакуації дитячих будинків, будинків для літніх людей, а також притулків і реабілітаційних центрів для тварин.

Нехай він ніколи не знадобиться, але..

точно має бути напоготові».

Тобто, не слід ховати голову в пісок – так, ніби нічого особливого не відбувається.

В той же час, зациклюватися на передчутті біди не можна.

«Є крилатий вислів, котрий латиною звучить так: Si vis pacem, para bellum, і перекладається «Хочеш миру – готуйся до війни», - каже відомий психіатр, заслужений лікар України, генеральний директор Київського обласного психіатрично-наркологічного медичного об’єднання Геннадій Зільберблат.

– Ми, звичайно, хочемо миру, але маємо усвідомлювати й те, що будь-який стресовий стан може обернутися посттравматичним стресовим синдромом, який часто має депресивну симптоматику і може призвести до тяжких реакцій психіки.

У романі Ремарка «Три товариші» досить цікаво описана поведінка людей, котрі повернулися додому після війни.

Утім стрес – це не тільки війна.

Це можуть бути різні ситуації, коли, наприклад, вночі на тебе напали й намагалися вбити чи згвалтувати, коли помирають близькі люди, коли складаєш іспит чи йдеш служити в армію без особливого бажання.

Словом, коли людина перебуває у якомусь незвичному особливому і неприємному для себе стані, її психіка реагує на стрес.

У кожного – по-різному.

Але можуть бути такі вчинки, про які раніше людина не могла й подумати.

Нещодавня ситуація з розстрілом нацгвардійців у Дніпрі теж може бути реакцією на стрес.

Це лише моє припущення, як варіант, бо для того, щоб докопатися до причини трагедії, необхідно детально вивчати всі обставини.

Утім, може бути й так, що людина все життя прожила з якимись незначними дивацтвами, а в особливій ситуації, коли відбудеться загострення психічного стану, може виявитися, що у неї – шизофренія.

А чому, наприклад, буває післяродовий психоз? Та тому що відбувається потужний біологічний і фізіологічний стрес в організмі жінки, а потім ще може викритися якась глибинна психічна патологія.

Але може бути й таке, що гострий психічний стан більше ніколи не повториться».

Лікар радить все ж підготувати ту тривожну валізу і поцікавитися, де знаходиться найближче укриття.

Але не вважати це головним у житті.

Адже нічого важливішого немає, ніж родина, діти, батьки, інші родичі, котрі вас люблять і ви любите їх.

Є ще один потужний «антистрес» - робота.

Це те, за допомогою чого ви зможете відійти від гостроти сприйняття обставин.

«Треба жити, любити, працювати, - наголошує Г.

- Інакше це будуть депресії різного ступеню аж до таких, які закінчуються самогубствами.

Ось подивіться: після ковіду у людей буває посттравматичний стресовий розлад, і він проявляється навіть тим, що люди вискакують з вікон лікарняних палат.

Британські вчені дійшли висновку, що понад 80% тих, хто перехворів коронавірусом, потребують консультації психіатра.

Як ще ми можемо уникнути стресу? Цьому допоможе повноцінний сон та відпочинок, здорове харчування, правильний розпорядок дня, щоденні прогулянки і помірні фізичні навантаження.

І не дивіться цілими днями телевізор, не сидіть з ранку до ночі у соцмережах.

Шукайте в реальному житті позитив – для себе і своїх близьких».

Ми не змінимо ситуацію, але можемо вплинути на свій стан.

- Тривога, яка виникає сьогодні у зв язку з політичними подіями, може мінімізуватися завдяки тому, що потрібно займатися поточними справами.

Як тільки людина відривається від таких справ, як, скажімо, чищення снігу, прибирання будинку, ремонт квартири, заняття в тренажерному залі або від своєї професійної роботи, починає зростати тривога.

Це схоже на те, коли людина має невроз, який зараз називається невротичним розладом.

Іноді такі люди вважають, що коли вилікуються, то тоді й підуть на роботу.

Але ми роботу їм прописуємо в якості лікування.

Обов язково потрібно йти на роботу, де людина відволікатиметься від болючих думок.

Це є закономірністю щодо «погашення» тривоги.

Адже з тривоги, як і з неврозу, можна вийти тільки кудись.

Коли виникає тривога з якогось приводу, потрібно враховувати: можемо ми якось вплинути на результат цієї ситуації чи ні.

В даному випадку - не можемо.

Але можемо вплинути на свій стан.

Адже коли людина нічим не займається, а тільки дивиться політичні новини, це може настільки погіршити її стан, що вона потім може стати пацієнтом психіатра на довгі роки.

На жаль, зараз ЗМІ та інформаційні сайти взагалі, навіть до ситуації, про яку ми говоримо, переповнені дуже гостросюжетними подіями, які викликають у людини тривогу і потребу постійно дізнаватися, що ж відбувається далі.

Таким чином виникає щось на зразок залежності: людина постійно гортає стрічки новин і перебуває у стані тривоги.

Тому найкраще, що можна зробити – це відірватися від ситуації, новинами цікавитися дуже дозовано, та зайнятися професійними, буденними справами чи хобі.

Такі рекомендації ми даємо при неврозі та невротичних розладах.

Це спосіб відволікання.

Потрібно поринути в роботу, якісь захоплення – та, власне, можна зайнятися чим завгодно, виходячи зі своїх здібностей і бажань.

Можна дивитись фільми, читати книги, слухати музику, малювати, ходити на танці тощо.

Причому зайнятість має бути постійною.

Адже при виконанні щоденних справ тривога нівелюватиметься – наскільки це можливо, виходячи з індивідуальних особливостей кожної людини, бо всі ми різні: є тривожні особистості, є менш тривожні.

Але чим менше ми перейматимемося проблемами, на які не в змозі вплинути, тим для нас краще.

Звісно, в даному випадку ми боїмося можливого негативного майбутнього.

Але ж ми не знаємо, станеться цей негатив чи ні.

Це як у притчі про те, як били дитину за те, що вона, коли виросте, може сісти на коня, якого ще не купили, і зламати йому хребет.

Так, є певна напруженість та певні передумови для негативного ходу подій, але ми не вирішимо ці питання.

Тому нам потрібно відволіктися від стрічок новин і займатися буденними справами.

Особливо це стосується тих, хто не може без тривоги та напруження сприймати повідомлення ЗМІ.

А ще важливо навчитися позитивно мислити.

Подивіться навкруги - посміхніться та пригорніть своїх дітей, дружину, чоловіка, батьків.

Знайдіть тепло і радість у своїй родині та в тому, що вас оточує.

Світлана Нетрусова, кандидат медичних наук, доцент, психіатр, психотерапевт.

Маю думку.

Сіль і гречка не врятують.

- Я вважаю, що чим більше нагнітається тривожність навколо ситуації, яку ми зараз маємо, тим менша ймовірність того, що на нас нападуть.

Впевнена, що війни не буде, бо вона жодній зі сторін не вигідна і не потрібна.

Хіба що хтось божевільний раптом злетить з усіх котушок і почне її, але навіть такий розвиток подій все ж малоймовірний.

Адже коли людина серйозно планує самогубство, вона робить це мовчки.

Коли ж вона про це багато балакає, то до суїциду, як правило, справа не доходить.

Є й інший момент: якщо я навіть підготую тривожну валізу, то як вона мені допоможе? Адже достатньо кинути одну бомбу на греблю у Київському морі – затопить весь Київ.

Досить кинути одну бомбу на атомну станцію, будемо мати біду гіршу, ніж була в Чорнобилі.

І тривожні валізи не врятують, так само як не врятують запаси солі та гречки.

Треба думати про своє життя і своїх рідних, і робити для себе і для них щось добре.

Валентина Очеретенко, голова правління Союзу захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації».

Точка зору.

Чого варто навчитися в ізраїльтян?.

- Мала нагоду кілька років прожити в Ізраїлі.

А це країна, яка практично весь час перебуває у стані війни.

Люди там дуже поважають усі закони і виконують все, що від них вимагають.

Вони, звичайно, мають тривожні валізи, знають, куди ховатися, коли почують звуки повітряної тривоги.

Але, разом із тим, вони не панікують, не впадають у відчай.

Можливо, оптимізм ізраїльтян – це один із секретів того, чому там розвивається економіка, процвітає наука й медицина, зміцнюється шекель.

Незважаючи ні на що, за короткий час ця країна досягла великих результатів.

Нас зараз лякає невизначеність і невідомість майбутнього, є страх за своїх рідних, за своє життя.

Тому не треба читати і слухати усі підряд новини, які сіють паніку, краще припинити спілкування з тими, хто любить сіяти паніку.

Адже наша тривога передається дітям - вони «зчитують» з нас інформацію, чують, про що говорять у телевізорі і знайомі батьків.

Це свого роду інформаційна війна, яка може викликати серйозні психологічні травми і призвести до непередбачуваної панічної поведінки.

Схоже, у людей навмисне намагаються викликати панічні настрої.

Адже спокій та раціональність рятують навіть за найтяжчих обставин.

Тому краща порада – не давати собі змоги панікувати.

Для цього потрібно не залишати собі на це часу.

В Ізраїлі панує культ родинних традицій.

Тому там – за будь-яких обставин шабат - завжди шабат (у єврейському календарі це сьомий день тижня, в який Тора (Старий Заповіт) наказує утримуватися від роботи від заходу сонця в п ятницю до заходу сонця в суботу.

– Ред.).

Там люди енергійні, працьовиті, веселі, підтримують один одного.

Вважаю, що нам варто повчитися у ізраїльтян оптимізму та позитивному світосприйняттю.

Тетяна Чорна, психолог.

Готували сутички з бутафорською кров’ю.

Нас усіляко підбурюють до того, щоб ми нервували, впадали у розпач та стали слабкими.

Як повідомив Департамент комунікації МВС України, 30 січня у Києві правоохоронці затримали групу осіб, які планували масові заворушення у центрі столиці для дестабілізації ситуації в Україні.

Організатори планували залучити до своїх акцій до 5 тис.

осіб, у тому числі й «тітушок», які мали влаштовувати бійки з правоохоронцями.

Обов’язковим елементом протестів мало стати провокування правоохоронців та імітація жертв серед учасників акції.

Заздалегідь була заготовлена бутафорська кров, заплановані й зібрані групи підставних медиків.

«Акція організовувалася для дестабілізації ситуації в Україні, - зазначив на брифінгу міністр внутрішніх справ Денис Монастирський.

- Це була лише перша акція з цілого ряду запланованих.

Подібні мітинги планували провести, зокрема, у Сумській, Чернігівській, Полтавській та Черкаській областях».

Голова Національної поліції України Ігор Клименко представив відеозапис з доказами у справі.

«Фігуранти готувалися до серйозних сутичок та провокацій, - сказав він.

- Під час розмов чітко чути задачі «створити картинку», «розкачати ситуацію» та «розіграти спектакль».

До участі в акції мали залучити понад 5 тис.

З них до 2 тис.

– масовка, і тисяча – тітушки, які мали вступати в сутички з поліцією.

Масовка мала отримати від 800 гривень (кожен учасник.

– Ред.), тітушки – від 1200, а за підпал шин та салюти – по 2500 доларів США».

До слова, протягом останнього місяця стали активніше надходити правоохоронцям дзвінки від лжемінерів.

За словами Д.

Монастирського, лише в січні до Національної поліції України надійшла майже тисяча повідомлень про замінування близько 10 тисяч об єктів по всій країні.

«Якщо розібратися, то на належне реагування потрібні не години, а дні, щоб обстежити всі об єкти, які були нібито заміновані, - сказав міністр в ефірі програми «Свобода слова».

- Тому ці псевдозамінування ми розглядаємо як елемент гібридної війни.

Тим паче, що жодне з отриманих повідомлень не підтвердилося».

Він зазначив, що всі ці мінування - складові одного задуму.

За словами міністра, через такий наплив повідомлень у Нацполіції змінили формат роботи підрозділів, які реагують на заяви про мінування.

«Першими приїжджають патрульні поліцейські, - пояснив він.

- Вони вже пройшли відповідні інструктажі з вибухотехніками Нацполіції.

Саме вони першими оглядають об єкти та дають попередній висновок: є загроза, чи ні».

Аліна Вєтрова, Ірина Ванда, Олександр Будовий.

ua в Telegram.