Початок війни для Лукаса Рангела: як гравець Ворскли допоміг свекрусі відомого блогера покинути Україну

Початок війни для Лукаса Рангела: як гравець Ворскли допоміг свекрусі відомого блогера покинути Україну.

Багато легіонерів УПЛ вже розповіли, як тікали від російської агресії, але історія бразильця з Ворскли заслуговує окремої уваги."Це був оглушливий звук, якого я ніколи раніше не чув.

Вони летіли дуже низько, тому я просто припустив: "Ось і все, вони збираються на нас напасти", — згадує Лукас Рангел в інтерв'ю BBC Sport початок повномасштабного військового вторгнення оккупантів із РФ на територію України.

Напевно, бразилець ніколи не зможе забути, коли вперше побачив російські винищувачі.

Пізно вночі, 24 лютого, Рангел, як і переважна більшість легіонерів, вирішив тікати зі східноукраїнського міста Полтава і намагатися дістатися польського кордону.

Форвард Ворскли перевірив свій телефон на початку подорожі.

Ще оговтуючись від шоку, він побачив повідомлення, яке надіслав його знайомий.

27-річний хлопець був, м’яко кажучи, заінтригований.

Це було повідомлення від бразильського блогера-мандрівника Андерсона Діаса, який опинився в США і відчайдушно шукав допомоги, щоб вивезти з країни свою українську свекруху Тетяну Сухопарову.

"У мене є приватний літак, який готовий врятувати 14 людей з України.

Одне з цих місць призначено для матері моєї дівчини, тому залишилося ще 13 місць.

До речі, раніше того дня в соцмережах з'явилася фотографія бразильських гравців донецького Шахтаря та київського Динамо, які застрягли в готелі в Києві, але серед них не було Рангела.

Тим не менш, через три години нападник Ворскли забрав до себе 52-річну Сухопарову і був готовий знову відправитися в дорогу.

Цього разу аж до Кракова в Польщі, де на них чекав рейс до португальського міста Порту.

Блогер-мандрівник Діас згадує: "Як тільки я зробив цей пост, я отримав багато повідомлень, але більшість з них були не дуже корисними, тому що вони приходили від людей, яких не було поблизу Кременчука, де жила моя свекруха.

Але потім хтось нагадав мені про Лукаса і передав мені його номер.

Ми коротко поговорили, і він одразу погодився допомогти.

Він справжній герой цієї історії".

На щастя, Рангел опинився в той момент поряд з місцем знаходження свекрухи блогера, коли отримав повідомлення, тому що йому довелося їхати лише за 20 хвилин від того місця, де він був.

"Це було правильне рішення, — сказав Рангел.

— Я не сумнівався ні секунди.

Ми створили чат в Whats.

App і залишалися на зв'язку до самого кінця.

Я надсилав фотографії та наше місцезнаходження весь час".

До західноукраїнського міста Львова вони мали дістатися за 13 годин, але врешті-решт дорога зайняла аж 30 годин.

Страх смерті ніколи не залишав їх на шляху.

Вони неодноразово бачили, як українська армія прямує у протилежному напрямку до Києва, і боялися, що їх може вразити російська ракета.

Розслабитися було неможливо.

"Як ти можеш розслабитись, коли у тебе танк у дзеркалі заднього виду? — додав Рангел.

— Я ніколи не думав, що мені доведеться таке пережити у своєму житті.

Ми дивимося ті фільми про війну і іноді плачемо під час них, але бути одним із героїв такого "фільму" — зовсім інше.

Все відбувається настільки швидко, що ви навіть не можете дозволити собі плакати.

Здавалося, що ми у фільмі жахів і, що ще гірше, із зав’язаними очима, тому що ніколи не знаєш, що станеться далі".

І тому єдине, що вони могли робити в той момент, це продовжувати їхати далі, тоді як останні 25 км довелося долати пішки при температурі -11°C.

Через п’ять годин Рангел та Тетяна Сухопарова дійшли до польського кордону, але не змогли його відразу перетнути.

Вони залишилися у відчаї в першу ніч, коли близько першої ночі в них закінчилися дрова, і вони не змогли розпалити вогонь, щоб зігрітися.

"Крім того, у нас майже не було їжі.

Мені довелося віддати свою Тетяні, бо вона потребувала цього більше, ніж я, – пояснив Рангел.

– Ми майже не спали три дні і відчували себе дуже втомленими, тому в якийсь момент вирішили шукати допомогу від людини, яка могла б нас провести".

Вони зверталися до багатьох водіїв автобусів і врешті знайшли одного супутника, який їх прийняв.

Ціна питання – 1000 доларів, але це не виявилось проблемою для гравця Ворскли, тому вони заплатили та провели спокійну ніч.

Всі вони приїдуть до Польщі рано вранці, 28 лютого, і зустрінуться знову наступного дня в Кракові.

Звідти вони вирушили в аеропорт Катовіце, де нарешті сіли на приватний літак — той самий, що був обіцяний блогером.

Можна сказати, що це був щасливий кінець їхньої вимушеної подорожі та виїзду з України, на територію якої прийшли непрохані "гості" в особі російських терористів, окупантів та загарбників.

Рятувальна місія виявилась досить дорогою, включаючи 25 тисяч євро на паливо, і була повністю оплачена Леонардо Фрейтасом, бразильським бізнесменом із США, який позичив літак і організував політ.

Він і блогер Діас — ділові партнери.

"Він був поруч з нами з першого моменту, — сказав Діас.

— Очевидно, було чудово, що він допомагав нам з першого дня, але це також змусило мене задуматися..

Якщо моїй свекрусі було так важко покинути Україну з такими можливостями та ресурсами, які в нас були, то уявіть, з чим там доведеться зіткнутися іншим людям.

Це, безумовно, нелегко, але вона зараз в безпеці в Порту і чекає на отримання візи в США".

Рангел, тим часом, повернувся до Бразилії і проводить час зі своєю родиною в рідному місті Альворада.

Він хоче піти з полтавської Ворскли, до якої приєднався лише минулого року, і вже встиг отримати пропозиції від клубів з інших країн.

"Мене дуже зацікавила Фінляндія, де я грав кілька років, але найвигіднішою була пропозиція з Казахстану, — каже Рангел.

— Втім, незважаючи на це, я їм відмовив.

Політична ситуація в Казахстані дуже складна, і я не хочу знову проходити ще одну війну.

Принаймні, точно не в цьому житті...".

За матеріалами BBC Sport, переклад: Микита Євтушенко, Football.