Кремль готується грати в довгу

Ми близькі до того, щоб отримати ключовий ресурс – час. І його треба використовувати з розумом.

Російські окупаційні війська справді відкочуються від Києва. Десь із боями, місцями прискорюючись, щоб ЗСУ не наздогнали. Але відходять не тому, що "керівництво робить жест доброї волі". Просто їхнє перебування тут стало безперспективним. Сил на штурм Києва чи навіть спроби оточення немає, а щоденні втрати є й великі.

У частини громадян, та й у частини журналістів, уже почулися переможні реляції. Мені, наприклад, цілком серйозно вчора ставили питання про суми, які Росія виплачуватиме Україні. Такий сценарій можливий, але після капітуляції Росії.

Ми ж поки що очікуємо звільнення наших територій хоча б станом на початок лютого 2022 року. Другий аспект – куди йдуть війська. Виведені з-під Києва війська з'являться за кілька діб на Донбасі та у Приазов'ї. Там Путін спробує організувати собі перемогу. Та й не варто забувати про мобілізаційну активність. Так, завдяки традиційним крадіжкам в російській армії техніка, знята зі зберігання, не боєздатна. Ми виграли тижнів зо два. Але концентрація сил триватиме.

І, якщо говорити глобально, Кремль потроху готується грати в довгу. Це означає, що навіть пішовши на припинення вогню, вивівши війська, готуватиметься до другого раунду. Потім до третього... Паралельно підриваючи наш економічний потенціал.

Тому можна говорити, що ми близькі до першої тактичної перемоги. Але це перший раунд. Результат другого залежатиме від того, як Україна запустить економіку, як ми модернізуємо (і наскільки встигнемо) ключові напрямки ВПК, промисловості, які пріоритети у відновленні держави виставимо. Зрештою, як працюватимемо на зовнішньому полі. Ми близькі до того, щоб отримати ключовий ресурс – час. І його треба буде використовувати з розумом, щоби віра в перемогу реалізувалася.

А переможні реляції, очікування всього й одразу шкідливі. Вони розслаблюють. Розслабишся – пропустиш удар.