Московська церква в Україні показала свій новий статут. Документ публікується вперше

Минуло більше тижня з дня проведення Собору Української православної церкви Московського патріархату, на якому було змінено статус цієї релігійної організації. Про цю подію «Главком» детально писав тут: «Розвели, мов кошенят». Що сховано за рішеннями Собору УПЦ МП. В її оцінках експерти кардинально розійшлись: оптимісти побачили «розрив з Кирилом та РПЦ», песимісти — «імітацію автокефалії», яка спрямована лише те, аби пережити війну із найменшими втратами і зберегти філію російської церкви в Україні.

Інтрига. Де статут?

27 травня після Собору керівництво УПЦ МП обмежилось лише стислими релізом, в якому повідомлялось про реформу статуту, а от тексту головного документу, що регулює діяльність Церкви, оприлюднено не було.

Жоден учасник зібрання, навіть прибічники автокефального статусу, не показати на загал внесені правки. Свідки розповідають, що процедура обговорення і редагування документу відбувалися без презентації нового проєкту. Учасникам роздали старий статут, а митрополит Онуфрій з голосу зачитував правки, які потім ухвалювалися чи корегувалися.

Інтрига тривала тиждень.

І от, практично одночасно, старий статут зник з офіційного веб-сайту УПЦ, а в мережі з’явився текст на 29 сторінок «Статуту про управління Української Православної Церкви (з доповненнями і змінами)». На титульному аркуші – печатка і підпис митрополита Київського і всієї України Онуфрія (Березовського), а на звороті останнього аркушу – печатка митрополії і підпис завідувача канцелярією.

Проте в УПЦ МП не коментували цей «злив», що викликало недовіру до документа, який «гуляє» в Інтернеті.

В ексклюзивному коментарі «Главкому» голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан підтвердила, що відомство отримало офіційний примірник статуту цієї п’ятниці – 3 червня. Його вперше публікує «Главком».

_{(для перегляду натисніть на зображення)}

Особливих змін у порівнянні зі старим документом у новому статуті немає. УПЦ МП справді викинула всі згадки про РПЦ, але втулила згадку про грамоту від патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 року про незалежність і автономність української філії РПЦ. Цей момент лише додає абсурдності усім змінам, які проголосила церква. Якщо грамота видана понад 30 років тому, то що ж змінилось тепер у стосунках з Москвою?

За словами Олени Богдан, згідно з чинним законодавством, цей статут не підлягає державній реєстрації, оскільки це статут релігійного об'єднання в цілому, а не юридичної особи. «Відповідно ми його приймаємо до відома», – наголосила голова Держслужби.

«Є низка запитань»

Олена Богдан також зазначила, що «разом із тим у робочому порядку УПЦ МП повідомила, що не планує подавати на державну реєстрацію зміни до статутів релігійного центру та релігійних управлінь (тобто митрополії та єпархій), оскільки їхні статути містять інформацію про належність до УПЦ і не містять жодних тез про зв'язок з РПЦ». «Відповідно в УПЦ не планують змінювати статути юридичних осіб, належних до УПЦ, а отже, відсутні документи для державної реєстрації», – пояснила голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті.

Олена Богдан переконана, що «новий статут відкриває нову сторінку діалогу». Водночас вона акцентувала увагу на тому, що «у світлі Собору УПЦ 27 травня є низка запитань, зокрема й щодо першої статті нової редакції Статуту про управління УПЦ («Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої відповідно до Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II від 27 жовтня 1990 року»).

Нагадаємо, 27 травня 2022 року УПЦ МП провела Собор, результатом якого став ряд рішень, як політичних, так і церковних, які можна трактувати на користь кожної зі сторін.

Повторимо ключові ухвали з короткими коментарями:

– Собор засуджує війну і висловлює співчуття усім, хто постраждав у війні.

Постраждалі є з обох боків.

– Собор звертається до влади України та РФ щодо продовження переговорного процесу для припинення кровопролиття.

Декларації щодо необхідності перемовин існують з обох боків.

– Собор виражає незгоду з позицією патріарха РПЦ Кирила щодо війни в України.

Тобто не засудження агресивних і людиноненависницьких заяв Кирила, а просто «висловлення глибокого занепокоєння.

– Собор ухвалив зміни до свого статуту, що свідчать про повну самостійність та незалежність УПЦ.

Саме це рішення потрактували як номінальне проголошення «автокефалії» УПЦ. Втім, це практично повторення слів із грамоти патріарха Олексія ІІ від 27 жовтня 1990 року, якою УПЦ проголошувалася «самостійною та незалежною.

– На період воєнного стану, коли зв’язки між єпархіями та церковним керівним центром ускладнені або відсутні, Собор вважає доцільним надати єпархіальним архієреям право самостійно ухвалювати рішення.

Це контраверсійне питання, якщо врахувати, що російські загарбники, окрім Донецької та Луганської областей, просунулися в Херсонській та Запорізькій. Таким чином, єпископат може як залишатися вірним Українській державі, так і переходити на бік окупантів.

– Собор висловився за діалог з ПЦУ, але своїм рішенням не визнав її ні канонічною, ні автокефальною, ні такою, яка має апостольську спадкоємність.

Таким чином УПЦ вчергове продублювала московські наративи про «незаконність» автокефалії ПЦУ, дарованою Вселенським патріархом Варфоломієм І.

Ярослав Коцюба, для «Главкома»