Нацист Мільчаков стане новим істеблішментом Росії: дайджест пропаганди РФ за 20 червня

Як у РФ відрізняють блокаду Калінінграду та українських портів? Депортація дітей: путінський режим йде шляхом іспанського та аргентинського. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 20 червня.

1. Блокада Калінінграду: «вы не понимаете, это другое»
2. Путін і діти: усе за калькою аргентинської хунти та франкістської Іспанії
3. Російські «воєнкори» поскаржились на Шойгу
4. Путін готує новий «істеблішмент»

Блокада Калінінграду: «вы не понимаете, это другое»

20 червня Росія продовжила масовану пропагандистську атаку навколо ситуації з «блокадою Калінінграду». Голова комісії Ради Федерації із захисту державного суверенітету Клімов розцінив рішення Литви (насправді, ЄС) як «пряму агресію» проти Росії, а голова комітету із конституційного законодавства Клішас – як порушення суверенітету РФ над Калінінградом. Спікерка МЗС РФ Захарова вдалась до відвертих погроз: «Якщо вантажний транзит не буде відновлено, Росія залишає за собою право на будь-які дії щодо захисту своїх національних інтересів».

НАСПРАВДІ блокада Калінінграду, на відміну від блокування українських портів, на росТВ подається під соусом «вы не понимаете, это другое». Тут ми маємо погодитись, адже калінінградське блокування – «вегетаріанське». Місцевий порт, хоча й має не з надто розвинену інфраструктуру, та працює.

На відміну від України, де шість морських портів – Південний, Миколаїв, Ольвія, Одеса, Чорноморськ та Білгород-Дністровський – не можуть приймати та відправляти вантажі. Порти Маріуполя, Бердянська, Скадовська, Херсона взагалі закриті у зв’язку з тимчасовою окупацією.

У мирний час понад 75% зовнішнього товарообігу України відбувався через морські шляхи. Через порти, які нині або закриті, або заблоковані, проходило понад 90% загального товарообігу. 95% експорту зернових та олійних культур йшли через морські порти. Ось такий вигляд має реальне блокування.

Але військового рішення калінінградської проблеми у Кремля наразі немає. Хоча у Росії вже заговорили і про «пробиття сухопутного коридору».

Чому сухопутного? Тому, що НАТО достатньо ввести блокаду Фінської затоки та узбережжя Калінінградської області, щоб блокада стала справжньою. Адже у «битві за Чорне море», Росія фактично втратила Балтійське. 

Тому, як припускають багато аналітиків, усе завершиться тим, що губернатора Калініградщини Аліханова в Кремлі зобов’яжуть «організувати та забезпечити», а уряду дадуть вказівку «надати всю необхідну допомогу». На цьому і заспокоються. Зомбованій телемасі пропагандисти пообіцяють, що Литвою займуться після України. Тим часом герої російських телепрограм знову повернуться до розмальовування мап «української спецоперації».

Путін і діти: усе за калькою аргентинської хунти та франкістської Іспанії

20 червня віце-прем’єр-міністерка – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук заявила, що на сьогодні відомо про приблизно 1,2 млн депортованих громадян з України, з них 240 тисяч – це діти.

Цікаво, що начальник Національного центру управління обороною РФ Мізінцев називає більшу цифру: 1,9 млн, з них – 307 423 дитини. Ми вже писали про те, як Путін фактично узаконив кіднепінг з «гуманітарних міркувань».

НАСПРАВДІ як повідомляє The Guardian, Британія готується запровадити ще один пакет санкцій проти військових та чиновників РФ – саме за крадіжку дітей та варварське ставлення до них. Загальна кількість дітей, що перетнули кордон РФ з України, у травні склала 190 тисяч. Скільки з них вивезені насильно (проти волі або волі їхніх сімей), точно не відомо.

Перші повідомлення про примусову депортацію дітей росіянами датовані ще 19 березня, тоді йшлося про 2,4 тисячі таких випадків. До цього числа входять «діти з дитбудинку, а також відібрані силою діти з українських сімей». У квітні дитяча омбудсменка РФ Львова-Бєлова підтверджувала, що з «Л/ДНР» було вивезено 1560 дітей з дитбудинків.

Юних українців віддають у дитячі будинки у РФ, примусово відправляють на усиновлення або удочеріння у лояльні режиму сім’ї. Везуть у Владимирську, Омську, Челябінську області, а також на Сахалін та в Таганрог.

Вже за кілька тижнів після початку війни Львова-Бєлова на зустрічі з Путіним обговорювала спрощення процедури усиновлення та удочеріння українських дітей російськими сім’ями. А сенаторка Гумерова запропонувала терміново навчати українських дітей російській мові, наприклад, у спеціальних мовних таборах.

Передача дітей із «ворожих» сімей до «правильних» – це звичайна практика диктатур минулого століття. 

Історія знає такий спосіб тиску на ворогів з боку авторитарних режимів минулого століття. Про Гітлера зайвий раз згадувати не будемо, а, наприклад, під час воєнної диктатури в Аргентині (1976-1983) сотні дітей із сімей «ворогів народу» (тобто ворогів тодішньої хунти) так і не повернулися до власних родин. А у франкістській Іспанії (1936-1975) з сімей політичних опозиціонерів було вкрадено десятки тисяч дітей. Тому Путін – не новатор, а просто послідовник найжорстокіших методів своїх попередників. 

Російські «воєнкори» поскаржились на Шойгу 

Ми вже писали про те, що вже пересічні росіяни масово скаржаться на міністра оборони РФ Шойгу. Звинувачення на адресу МО РФ, нагадаємо, висловив і один з головних пропагандистів Соловйов, який перебував у сказі після потоплення крейсера «Москва».

Цього разу на Шойгу скаржились вже польові пропагандисти Росії – так звані воєнні кореспонденти. На ПМЕФ, коли Путін мав коротку закриту зустріч із ними, «воєнкори» Сладков та Піддубний попросили п’ять хвилин на окреме спілкування, а в підсумку, як повідомляється, Путін проговорив з ними майже 40. Схоже, верховний головнокомандувач ЗС РФ дізнався багато нового про те, як проходить його «спецоперація». І насамперед про забезпечення його «визволителів України».

НАСПРАВДІ щось «дивне» відбувається в путінському царстві, якщо навіть найвірнопідданіші пропагандисти зачіпають болючі для нього теми.

Крім цього, офіційно підтверджено, що є «питання щодо засобів безпеки для тих людей, яких як резервістів взяли та застосовують попереду».

Тобто те, що весь «русский мир» збирає на шкарпетки для «визволителів», про що відомо з чисельних перехоплень ГУР МО України та СБУ, про що неодноразово писали у різноманітних російських пабліках – у РФ фактично визнали. Обговорюють навіть вже не стільки нестачу солдатів, а те, що так званих «резервістів», які приходять на зміну кадровим військовим, кидають на передову без елементарних засобів безпеки.

Тому абсолютно не дивно, що в коментарях під російськими оголошеннями з вербування чергового «гарматного м’яса» «добровольці» також ремствують на відомство Шойгу.

Наприклад, у пабліку «вагнерівців» відверто обговорюють, що Міноборони «кидає» на гроші бажаючих заробити на війні з українцями. 

Путін готує новий «істеблішмент»

Також під час закритої зустрічі з «журналістами» Путін заявив, що «з тих військових, які виявили сміливість під час «денацифікації України», потрібно ростити новий російський істеблішмент».

НАСПРАВДІ про якість цього «істеблішменту» після того, що вони наробили в Україні, говорять вже від Австралії до Канади. Починаючи зі вкрадених унітазів і закінчуючи спаленим Маріуполем.

Але ця чергова «денацифікація» звучить особливо цинічно на тлі повідомлень, що саме російські офіційно визнані неонацисти зазнали серйозних втрат у боях в Україні та повернулися додому зализувати рани. У телеграм-каналі диверсійно-штурмової розвідувальної групи «Русич», яка складається з ультраправих радикалів та відома своєю жорстокістю ще з 2014 року, повідомляється про велику кількість поранених.

Що ж, схоже справжню денацифікацію проводять саме українці і проводять вдало.

У квітні стало відомо про поранення лідера «Русичей» Мільчакова, котрий не приховує своїх нацистських поглядів.

Наприкінці травня в документі про участь російських націоналістів у війні в Україні, опублікованому розвідкою ФРН, йшлося, що співпраця з «Русичем» та «Російським імперським легіоном» доводить заявлену Кремлем причину війни – «денацифікацію» – до абсурду.

Але «абсурд» це вже звичний стан путінського суспільства. Тому дивуватись, яким буде його майбутній істеблішмент не варто. Якщо, звичайно, у путінської Росії є майбутнє.