/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F175166c75cd57db390c3d793cf92a949.jpg)
Новий етап протистояння Китаю та Заходу
Російське вторгнення в Україну в такому разі є своєрідною аналогією регіональних воєн часів радянсько-американської холодної війни.
Ключовою ж площиною протистояння стає геополітична битва за сфери впливу по всьому світу – і ця боротьба значно більшою мірою фінансова, економічна та ідеологічна, ніж військова.
Для Заходу в цих умовах важливим завданням стає пошук вдалого ходу у відповідь на китайську ініціативу «Один пояс, один шлях».
Майже десятиліття функціонування цього мегапроекту принесло змішані результати, коктейль із розчарувань та успіхів.
Однак, за всієї критики, зокрема, з боку країн Східної Європи, які сподівалися на більше, саме на «Один пояс, один шлях» продовжує робити ставку Сі Цзіньпін у своїх геополітичних розрахунках після ХХ з'їзду КПК.
Ця ініціатива дозволяє здійснювати масштабні інфраструктурні проекти, перетворювати фінансові можливості Китаю на політичний вплив, прив'язувати до Пекіну економіки десятків країн, а також шукати потенційних союзників у протистоянні із Заходом, яке загострюється.
Не все так гладко, як це здавалося у далекому вже 2013 році.
У деяких випадках, як, наприклад, у багатьох країнах Африки, інфраструктурні проекти з китайськими інвестиціями стають нерентабельними.
В інших випадках, як, наприклад, у Європі, виникають політичні складнощі.
Загострення ідеологічного американо-китайського протистояння при адміністрації Байдена та російське вторгнення в Україну послабили китайський вплив у Європі та зробили завдання мирної експансії через інвестиції складнішими для Пекіна.
Але, попри складнощі, «Один пояс, один шлях» продовжує виступати основним інструментом великої стратегії Китаю.
Минувше десятиліття показало, що ініціатива – це не просто набір гасел, а десятки успішних інфраструктурних проектів та мільярди доларів інвестицій.
Часто це саме те, що потрібно країнам, що розвиваються по всьому світу.
Будівництво портів, доріг, гребель, тунелів і мостів, навіть якщо деякі з них виявляються нерентабельними, все одно сприяє просуванню глобальних економічних інтересів Китаю.
У світопорядку, що змінюється, це підстави для занепокоєння Заходу.
На саміті G-20 в Індонезії США та ЄС представили свою відповідь «Поясу та шляху»: Партнерство в ім'я глобальної інфраструктури та інвестицій.
Протягом найближчих п'яти років передбачається залучити приватні інвестиції в загальному обсязі близько 600 мільярдів доларів США.
Країнам, що розвиваються, буде запропоновано прозоре партнерство у створенні інфраструктури, засноване на цінностях.
Цінності стають універсальним елементом у риториці Заходу, але чи зможуть вони переважити прагматичні міркування економік, що розвиваються? Адже більше трильйона доларів у рамках «Одного поясу, одного шляху» – це вже працююча та перевірена можливість.
Ще одним фронтом протистояння Китаю та Заходу стане енергетика.
До великих змін, пов'язаних із «зеленим переходом», додаються й наслідки російсько-української війни, зокрема прагнення Європи позбутися залежності від постачання російських енергоресурсів, частка яких на європейському ринку сягала 40%.
Пошук альтернатив загострює конкуренцію.
Підписання минулого тижня угоди між китайською корпорацією Sinopec та катарським виробником зрідженого газу Qatar Energy окреслило новий етап цієї боротьби.
Угода розрахована на рекордні 27 років і передбачає постачання до Китаю 4 мільйонів тонн зрідженого газу.
Катар, найбільший у світі виробник цього виду палива, має намір розширювати свою присутність і на європейському ринку.
На відміну від Росії, яка була прив'язана до європейського ринку геометрією газопроводів, Катар може собі дозволити вибирати напрями постачання, і завдяки цьому конкуренція між Європою та Китаєм за енергоресурси загострюватиметься.
У Китаю вже є кілька переваг – не в останню чергу завдяки «Одному поясу, одному шляху»: в рамках ініціативи, наприклад, було збудовано національний стадіон Лусаїл, на якому зараз відбуваються матчі Чемпіонату світу з футболу.
Не лише стадіон, але понад 15 великих китайських компаній у Катарі та близько 200 спільних підприємств – серйозна основа під розмовами про китайсько-катарське стратегічне партнерство.
Третя п’ятирічка товариша Сі.
Що відбулося у Китаї і чого тепер чекати світу.
Японія готується до війни з Китаєм.
14 друзів Путіна: хто допомагає воювати проти України.
Пристебніться, Китай готується до великого нападу.

