Експерти розповіли, чому небезпечно пристосовуватися до війни

– Мені здається, що це відбувається не тому, що українці, а тому що це риса людини — до всього пристосовувати, – говорить директор Інституту поведінкових досліджень Володимир Вахітов.

Але чи не звикли ми аж надто до війни? У соцмережах все більше сварок через цілком довоєнні проблеми. І все більше бездумних фото розваг, закордонних пейзажів або нових покупок.

Яка мета таких публікацій? Адже серед ваших друзів точно є ті, хто щойно виїхав з окупації або чекає сина з фронту. І навіть той, хто зараз на передовій, де теж є інтернет.

– Це бачать зокрема люди, які зараз знаходяться на нулі. Ваше повідомлення мотивує чи демотивує? Скажу жорсткіше: було б вам соромно зустрітися з цією людиною віч-на-віч і сказати, дивись яка у мене фоточка, – говорить фахівець з етикету і моделювання поведінки Анна Чаплигіна.

У суспільстві все більше незадоволених мобілізацією. Але ворог не відступив. І його атаки так само треба відбивати. Варіантів в українців немає, тому що це війна за життя. Хіба можна втомитися жити?

– У разі капітуляції сотні тисяч переб’ють, просто переріжуть. Випалюватимуть дітей вогнеметами, мільйони вивезуть до Сибіру. Це будуть втрати несумірні з тими, які ми несемо зараз. Тому втоми бути не може, – зазначає військовий експерт Петро Черник.

За його словами, після 2014 року багато хто забув про війну. Зменшилися донати на армію. Але цього разу на кону все, забудемо ми – нагадає ворог.

Тому ми маємо бути вдячні за захист і віддано допомагати – кожен на своєму місці. Хто волонтерством, хто чесною працею. Допомога армії повинна стати для нас правилом і інвестицією в перемогу, інвестицією в життя.

– Ті, хто відчувають себе громадянами України, можуть думати, що це певна частина боргу, який вони виплачують державі за свій захист, – говорить Володимир Вахітов.

Втомилися від страху і ненависті? Це зрозумілі відчуття. Конвертуйте їх в допомогу. Ми вміємо, коли захочемо, моментально зібрати на байрактар, супутник для армії або допомогу постраждалим у Дніпрі, коли за кілька днів зібрали 100 млн гривень.

Ми вміємо об’єднатися навіть без призову. Під час одного з блекаутів соцмережі облетіло фото дівчинки, яку на АЗС привезли з інгалятором. І питання не в тому, що її привезли, питання в тому, що за два дні українці зібрали гроші на генератор для дитини.

Ми можемо дуже багато, якщо разом і віримо в себе. Ми сколихнули своїм опором цілий світ, тому не час втомлюватися і зупинятися. Саме час зібрати волю в кулак і допомогти нашим хлопцям гнати варварів з нашої рідної землі.

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.