Своїми ногами піти на рибалку: у Луцькому центрі реабілітації важкопораненим дарують надію
Своїми ногами піти на рибалку: у Луцькому центрі реабілітації важкопораненим дарують надію

Своїми ногами піти на рибалку: у Луцькому центрі реабілітації важкопораненим дарують надію

Учасник бойових дій з Луцька Анатолій має багато планів на майбутнє, але ще не визначився, що зробить першим. Каже, що дуже мріє сам, на своїх ногах, піти на рибалку.

Анатолію 39 років. Вперше чоловік пішов захищати Україну ще в 2014-му. Воював на Донбасі.

Та коли почалося повномасштабне російське вторгнення – поїхав на фронт вдруге. Потрапив у саме пекло, під Бахмут. Обстріли там не вщухали ні на мить, пригадує чоловік. Окупанти накривали вогнем їхні позиції з усього, що мали.

За день відбивали по декілька штурмів.

Під час одного з обстрілів Анатолій  отримав осколкове поранення в голову. І вже зараз усвідомлює, що вижити допомогло просто диво і вмілі руки медиків, до яких потрапив боєць.

Проте воїн поки що прикутий до ліжка. Рук та ніг майже не відчуває. Йому важко говорити.

– Бачу, як йому важко, але він робить неймовірні зусилля, щоб знову стати на ноги. Я пишаюся своїм чоловіком, – каже дружина бійця Юлія.

І так маленькими кроками, але з великим бажанням, пацієнт щодня займається, намагається виконувати все, що кажуть реабілітологи.

Анатолій уже пів року перебуває на реабілітації в Луцькому центрі. Він тут найскладніший пацієнт. Та фахівці роблять усе можливе, аби чоловік зміг ходити, відчувати руки і міг сам давати собі раду, якщо повністю відновити усі функції не вдасться.

Попереду чимало роботи, та реабілітологи і сам Анатолій переконані, що досягнуть успіху.

Обнадіює, що пацієнт має чутливість у кінцівках, але поки що не може ними керувати. Відчуває дотики, але не може відповісти на них. Індивідуальна робота з ним триває щодня.

– Найголовніше – налагодити з пацієнтом комунікацію, що він довірився тобі й повірив у себе. Не менш важливо і мотивувати пацієнта, – каже ерготерапевтка Тетяна Ткачук.

Вони разом ставлять цілі й разом до них ідуть.

У Луцькому центрі реабілітації за день приймають понад дві з половиною сотні пацієнтів. Здебільшого це учасники бойових дій, які пережили тяжкі травми та мають проблеми з опорно-руховим апаратом і неврологією.

Сучасне обладнання, тренажери, басейн для витяжки хребта – це далеко не весь перелік методів і засобів відновлення, завдяки яким реабілітологи намагаються поставити на ноги своїх пацієнтів.

Якщо через складну травму відновити усі функції не вдається, – людину вчать жити по-новому, не впадати у відчай.

– Ми мусимо повернути можливість людині жити з тією проблемою, причому якісно, максимально комфортно жити. Ось це і є суть реабілітації, – каже керівник Луцького реабілітаційного центру Ігор Гнетньов.

Одним із таких способів, який допомагає призвичаїти людину до нових реалій і навчити подбати про себе у повсякденному житті, є ерготерапія.

Це досить важливий вид реабілітації для бійців після складних травм.

У кабінеті встановили спеціальну кухню, де шафки відчиняються по-різному, є багато кухонного приладдя, звичайного та пристосованого для таких пацієнтів. Там вони вчаться користуватися усім, чим доведеться після повернення додому – заварювати чай, різати яблуко, відчиняти дверцята.

Те, що для здорових людей здається дрібницею, для травмованих бійцій – справжня проблема, для вирішення якої доводиться докладати чимало зусиль.

Кожен з них хоче, аби після повернення додому не був тягарем для своєї родини, а навпаки допомагав.

Відновитися після поранення намагається і Олег. Унаслідок ворожого обстрілу на Харківщині отримав шість осколків у голову, вісім у ноги та в ребра. Частина з них ще досі в його тілі.

Олег згадує, що близько четвертої ранку вивіз свою роту на бойові позиції, мали йти в наступ, він повернувся, аби передати дані. І в цей момент налетіло два ворожих винищувачі.

– Далі не пам’ятаю, залишився живий і слава Богу. Все решта підлікую. Тут хороші реабілітологи, людське ставлення. Медики, може, навіть більше, ніж ми, хочуть досягнути результату, – каже Олег.

Центр працює вже п’ятий рік, нещодавно тут відкрили стаціонар на 30 ліжок, для тих, хто не може самостійно пересуватися.

Медики зазначають, що травми, з якими нині звертаються наші захисники, набагато складніші, ніж раніше. І пацієнтів стає все більше.

Аби зробити допомогу ще якіснішою –  персонал стажується за кордоном, а ще керівництво планує закупити сучасне роботизоване обладнання.

Реабілітація тут безкоштовна, і для військових, і для цивільних. Звернутися по допомогу може мешканець будь якої області, звісно, за направленням.

Фото: Катерина Курбанова

Теги по теме
Луцк
Источник материала
Поделиться сюжетом