Судилище над "азовцями" у Ростові та роль колаборантів

Для мене Ростов назавжди залишиться містом з якого прийшла війна. Це особисте, бо я жила в українському прикордонні, тому я бачила, як з Ростовської області заходять танки, військові російські колони та летять "ГРАДи" по моєму шахтарському місті.

Колись Ростовська область була Україна. У матері моєї куми, яка жила у хуторі біля Гуково були вишиті рушники, бо її мати й батько говорили українською. Коли Довжанськ у 2014-му році обстрілювали з Гуково, Ростовської області, багато гуковчан, що мали родичів в українському прикордонні, обдзвонювали їх й попереджали, що російські військові привезли "Катюші" – так старі люди називали "ГРАДи". Дзвонили нам й родичі куми, бо по нашому селу стріляли саме з терикона, що знаходився біля їх хутора. Багато однокласників моєї старшої доньки змушені були виїхати до родичів у Ростовську область, щоб врятуватися від обстрілів, то у спілкуванні, розповідали про враження "села гірше, ніж у Свердловську, люди бідніші, їжа гірша", а ще ділилися враженнями щодо того, що багато ростовчан каже про себе "я хохол з України".

Колись Ростовська область їздила в українське прикордоння за товарами, послугами, а взяти шлюб з українкою-українцем вважалося за щастя, бо ж "хоть поживет, как человек".

У 2014-му році мешканці російського прикордоння були здивовані тим, що "Донбас-росія", та що українці хочуть "пожить по русаки", бо самі росіяни "по–руські" вже нажилися.

Я часто розповідаю про життя російського прикордоння, щоб показати усі ті зміни, які відбувалися на Донбасі та на росії. А потім ростовчани, як й усі росіяни більше й більше стали підтримувати агресію проти України, радіти, коли нас вбивали, коли росія руйнувала обстрілами наші міста.

Можна, звісно ж, списати на пропаганду, але є нюанс. Ростовчани, як ніхто інший все бачать власними очима. Як жила Україна, як жили ростовчани. Як через Ростовську область в Україну йшли російські війська, а путін по телебаченню сміявся "нас там нет". Як заповнювалися ростовські лікарні пораненими, як зростали кладовища з могилами під номерками.

Тут бачили казаків Козиціна, й російських добровольців з Пітера, й гламурну тусовку, що їздила просто постріляли людей в Україну. Мешканці Ростовської області бачили усе, знають правду про війну та російську (свою) агресію, але вправно підтримують пропаганду. Те ж саме відбувається й з мешканцями ОРДЛО.

У 2014-му році усі, хто мешкав в українському прикордонні бачили, що через кордон заходять російські війська, а так зване ополченіє Донбасу отримує з росії зброю, навіть бачили, як по нашому прикордонню росія стріляє з Гуково, але критична більшість містян, весело й вправно підтримувала російську пропаганду "нас там нет, Донбасс обстреливает Украина".

Колись, я в це вірю, коли Україна переможе, от саме ці люди, мешканці ОРДЛО та Ростовської області перші заговорять про те, як росія почала війну, й будуть свідками проти путіна, заспівають, що були заручниками терориста номер один, у якого культ особистості, а вони "ни при чем". Тому весь час війни та окупації фіксую усе, що відбувається у людському сегменті українського та російського прикордоння. Щоб пісні "нас обманули" були не такі сумні й емфатичні, а українці знали, справжнє обличчя й тих, й тих.

Зараз Ростовська області трошки притихла. Бо якось неочікувано "СВО" затяглося", 200-х в область йде все більше й більше, а "нищие хохлы, страны 404", чомусь все впевненіше воюють з "великой страной с нано-технологиями".

Бо все більше ностальгії за українськими продуктами, бо їсти російське, це вже страшно. От нещодавно Ростовська область смачно спльовувала, коли дивилася відео, як у чані з молоком, яке потім пішло на полиці магазинів, купається фермер цього сирного заводу, разом з одним з високих гостей. А ще якось муляє приклад Курської та Белгородської областей, а це теж російське прикордоння. Тому тут все частіше готуються до обстрілів, думають, як будуть жити, коли Україна вийде на свої кордони, та дуже бояться "атветочки".

Ось, наприклад, коли нещодавно горіла Новочеркаська ГРЕС, по Ростовській області була паніка, бо "хохлы когут ото мстить за взорванную Каховскую плотину и взорвать наше Цимлянское море". Будь яка "бавовна" тут сприймається дуже панічно. Це ще через те, що Ростовська область зі слів самих ростовчан давно під "хачами", це так душевно по-братерському росіяни називають абхазців, дагестанців, вірмен та грузин, які тут живуть ще з часів срср.

А ще ростовчани якось не очікували, що оті люди зі зброєю, що весело сміються, бо їдуть вбивати українців, повернуться, щоб вбивати самих ростовчан. Бо ж грабувати навчилися, бо зброю отримали, а війнонька, то страшне. Тому ватаги озброєних російський зеків та дезертирів тепер шастають Ростовською областю грабують, вбивають, мародерять.

Що ж, прийде час й розуміння, що війна, це гра в яку грають у двох, дійде й до пересічного росіянина. Мешканці Ростовської області досі не зрозуміли, що путін перетворить їх край на попелище, бо ж відійти з України росіянам прийдеться, то ось усе російське прикордоння перетвориться на поле бою, бо ж обстрілювати Україну будуть з російського прикордоння, а ми мовчати не будемо. Це факт!

Мешканцям Ростовської області ще відплачуються наші сльози, бо підтримка війни та окупації, підтримка агресора, навіть, якщо агресор це твоя країна, це означає бути тим самим окупантом, злочинцем та нести відповідальність.

Що ж, будемо пояснювати. Як росіянам, про відповідальність за війну з Україною, так й світові, що усі росіяни винні й мають понести особисту, персональну відповідальність за війну з Україною, навіть, якщо заголосять про культ особистості та тиранію путіна. Й коли ви почуєте, що усі росіяни не винні й не мають нести персональну відповідальність, бо вони не знали, їх обманули, це все путін, а вони заручники, згадайте усі мої нариси, що я роблю з початку війни.

Особливо про те, що у Ростові зараз судять "азовців", громадян України, захисників України, які потрапили у полон до окупанта, бо не злякалися, не втекли, а пішли захищати свою землю. Землю, на яку напала росія. Наші полонені утримуються у СІЗО Луганської області, звідкіля їх возять на суди до Ростова.

Наприклад, багато наших полонених з "Азову" утримуються у колонії №38, що знаходиться у селище Ленінське, вул. Профсоюзна,16, це Свердловський (Довжанський) район, Луганська область. Їх утримують в так званій "лнр" з причин, щоб у разі чого, звинуватити Україну у "обстрілі" мирних жителів.

От зараз мене налякали повідомлення, які масово дублюються в псевдо-патріотичних групах Луганської області (чому псевдо, тому що усі групи, які позиціонують себе, як проукраїнські в "лнр", мають кураторів з фсб та мгб, а їх адміни отримують зарплату в рублях), щодо того, що у селище Ленінське та Шахтарське зайшли 4 підрозділу росіян та завезли багато зброї та снарядів. Дуже дивно, бо у цих місцях (колонія 38 селище Ленінське та спецшкола селище Шахтарське) російсько-колаборантські підрозділи та склади зброї знаходяться з 2014-року, але притягувати увагу до них стали ось під час судилища над українськими полоненими. Чи не для проведення провокації з обстрілами?

Охороняють наших полонених військові-колаборанти, тобто "мирні" мешканці ОРДЛО, які "просто выполняют свою работу". "Робота" в них не важка, принижувати, катувати. Найстрашніше, що більшість "працівників" міст, де утримуються українські полонені, жінки. "Мирные женщины Луганщины", то люди кажуть, це дуже страшні кати, які не мають ані каплі жалю до українській військовополонених.

В ці катівні-тюрьми не приїздять ОБСЄ, медійники, представники ООН та захисники прав людини. Немає їх й у Ростові на суді. Як там не має українських адвокатів, дипломатів, захисників. Зате є судилище, на якому присутні мешканці Ростова, які весь час кричать образи нашим військовим та бажають їм смерті.

В коментарях мешканці Ростовської області теж не дуже приховують свої почуття до українців. "Убить, расстрелять, на минное поле", "на бутылку" – це найчастіші коментарі. Ростовчани обурені малими строками, які отримують від російського "правосуддя" українські військовополонені, а ще обурені, що утримання полонених за кошти платників податків, то вимагають або випустити полонених на мінні поля, або закатувати до смерті. Не забувайте це, коли будете чути про "заложников путинской системы".

На цьому страшному судилищі не має українських адвокатів та ЗМІ, хлопці виглядають дуже погано. Чомусь згадалося розпіарений суд над "льотчицею" Надією Савченко. ЇЇ вишиванки попрасовані, її факи суддям, купа ЗМІ й адвокати. Бо то був спектакль, якій зреферувала сама росія, а це помста, судилище, катівня.

Тут все по іншому. Чоловіки зі спустошеними очима без надії на порятунок. Погляди. Погляди, які має бачити кожен українець. В них біль, сум, честь й зневага до окупанта.

Навколо бушує простий ростовський люд: "убить". Цитата з ростовських ЗМІ: "В Ростове проходит суд над пленными боевиками украинского террористского батальона "Азов". Южный окружной военный суд начал рассматривать дело 22 членов военизированной группировки. Их обвиняют "в совершении преступлений группой лиц по предварительному сговору, организованной группой или преступным сообществом, прохождении обучения в целях осуществления террористической деятельности и других". Конкретная фабула обвинения не раскрывалась. Первое заседание состоялось 14 июня, следующее назначено на 28 июня. Среди подсудимых есть женщины. Фигурантам грозит от 15 лет до пожизненного лишения свободы".

Щоб додати гротескності та викликали більш емоцій у глядачів, разом з військовополоненими провели суд над дивним персонажем, якось більше напишу про нього, якого називають "замкомандира українського батальйону "Айдар" Денис Мурига.

Він єдиний, кого нещодавно перевели з СІЗО Ростова до колонії №38 селища Ленінське, думаю, щоб викликати довіру у "азовців". Ось цей Мурига теж нещодавно отримав "братської любові" та отримав 16 років колонії суворого режиму від російського суду, визнав провину, плакав, розкаявся та надав суду свідчення про "страшні злочини укр-нац-батов". Жоден з Героїв "Азову" не плакав, не просив, не визнав провини. Тому росії дуже треба ще один "актор", який би зіграв медійну роль. Питань до цього персонажу багато, як й до його російського паспорту, "свідчень" та інших подій. Тому біля "азовців" він з’явився не просто так.

Десь приблизно у травні 2015 року у соцмережах з’явилося відео конфлікту між бійцями "Айдара" та прикордонниками й фіскалами, в якому Денис Мурига зі зброєю загрожує іншим військовослужбовцям приїздом "своїх" бійців. Йшлося про затримання мікроавтобуса з алкоголем, який Мурига супроводжував на окуповану територію Луганської області.

Про процвітання контрабанди з мирних областей України в ОРДЛО я випадково дізналася вже живучі на Черкащині, бо тут з’явилося багато тютюну виробництва росії та "лнр" та наркотиків. Досліджуючи цю тему я, випадково, через російську лібералку Варю Даревську познайомилася з родиною переселенців з Луганщини, яку вона опікала та підтримувала, називала їх "мои любимые сепары", які теж осіли тут в одному з сіл, та торгували речами, які привозили з "війни". От Варя Даревська мені розповіла цікаві речі: один з синів цієї родини служив в "народном ополченії лнр", а другий ось під керівництвом Муриги, то вони влаштовували загальні "рейди", грабували місцеве населення Луганщини, влаштовували показові тортури від імені "укр-наці" та возили в ОРДЛО алкоголь, а з туди цигарки, які там масово штампували по усіх підвалах під виглядом знаменитих брендів. На той час СБУ якось не дуже зацікавилася цими заробітчанами, а згодом доля зробила кульбіт й… але це інша історія, хоча дивно, що знову виплили ці факти. Тому я вважаю, що поява біля наших Героїв з "Азову" зрадника України не випадкова.

Про Дениса Муригу "Шрека" багато писав Родіон Шовкошитний, якого я вважаю одним з безкомпромісних дослідників війни та відмінним ловцем "кротів", які підривали довіру до української армії.

Саме такі, як Мурига в українській формі, прикриваючись ім’ям українського добробуту ґвалтували, вбивали та грабували мешканців Луганщини, навмисне залишаючи усюди шеврони "Айдару". Думаю, що це було завдання ФСБ по дискредитації українських добробатів.

Війна, це дуже складно. Й на той час росії були дуже потрібні "правильні" кадри та гнів мирних жителів, щоб підняти якомога більше людей проти України. Добробати на той час керувалися не Генштабом та не входили у склад ЗСУ, тому було важко вслідкувати усіх персонажів, які одягали українські шеврони, цим й скористалися куратори з ФСБ. Й поки одні Герої добровольці захищали Україну, інші, за їх спинами вчиняли злочини не тільки проти мирного населення, а й заманюючи добровольців у пастки, колись саме з цих причин згадаємо Іловайськ.

В "Айдарі" Денис Мурига входив до складу групи "Рубежа" – Ігоря Радченка, якого у липні 2016 року затримано та засуджено за бандитизм, розбої та віджимання майна в зоні проведення тоді ще АТО. Самого Дениса Муригу було затримано ще раніше у листопаді 2015 року, але завдяки гарному "даху" від луганських регіоналів, його безкарно відпустили, то у 2022 році він вже спокійно й без масок працював на росію. Чому його затримали росіяни, не знаю. На війні свої у кожного свої, а для росіян на Донбасі своїх не має, як би проросійські колаборанти не старалися.

На Муригу у суді росіяни "повісили" "підрив" якогось мосту у Луганську, яке для фейка на камеру невдало підірвали самі "ополченці". Чому? От я більше схиляюся до думки, що це зроблено, щоб він став "одним з" Героїв "Азову" й або був обміняний, як військовополонений, або просто ввійшов у довіру до наших хлопців й передавав ФСБ свідчення про їх розмови. Це ще більше турбує, бо колонія №38, де утримують наших хлопців з "Азову" в ОРДЛО й біля неї розташовано велика кількість зброї, боєприпасів та на камеру позують російські військовослужбовці, яких розташували неподалік.

Ми маємо боротися за кожного військовополоненого. "Азов" це гордість й честь кожного з нас. Щодо Муриги… я б теж його забрала з росії, але тільки для того, щоб він отримав довічне в Україні за усі скоєні ним злочини, зраду, вбивства українських добровольців та надав свідчення, які б допомогли скласти для мешканців Луганщини отой страшний пазл, який досі використовує російська пропаганда, лякаючи їх "бандитами з Айдару".

А ось щодо ростовчан та їх судилища: не судіть, та не судимі будете! Наші Герої зрештою повернуться додому, а ростовчани назавжди отримають статус істот, нелюдей, покидьків, яким не місце у цивілізованому світі. Я вважаю, що міжнародні санкції мають бути застосовані до кожного громадянина росії, щоб нарешті вони перестали шастати світом та розносити свою анти цивілізаційну мораль, як хворобу чи сміття.

А ці "суди" ми не забудемо. Як й коменти "простых, мирных россиян, которые вне политики".