Українці мають берегти своє життя. І ось чому

Людське тіло вразливе. Вразливе до загроз, хвороб, стихійних лих, болю. Нині доводиться також, на жаль, говорити про російські ракети, беспілотники та снаряди, кулі й уламки, якими щоденно нівечаться та нищаться українські життя.

І щоденно на лікарських столах триває боротьба. За ще одну загоєну рану. За ще одне «Все буде добре». За ще одні обійми матері з дитиною, чоловіка з дружиною, бойових побратимів. За ще одне врятоване життя.

Хтось скаже: але ж на нас чекає життя зі Спасителем у вічності, хіба настільки важливо турбуватися про життя земне?

Людина сотворена Богом цілісною – в єдності тіла й духу. І піклуватися, відповідно, ми маємо про обидва Його дари. Берегтися від духовної смерті, аби не втратити Божу благодать. І не наближати смерть тілесну – до якої наше тіло, на жаль, стало вразливим унаслідок гріхопадіння.

Так, людське тіло вразливе – але з доброти Божої віддавна людям відкрито мистецтво лікування, яке допомагає рятувати життя та залишати поруч із нами наших близьких, давати більше часу на вираження нашої до них любові. І люди, які присвятили цьому мистецтву свої життя, нині щоденно, з волі Божої, здійснюють справжні чудеса, подовжуючи земний час тих, кого за інших обставин забрали би хвороби, стихії або, як тепер - російський агресор.

Лікувати тіло. Зцілювати душу. Берегти обидва Божі дари як єдине ціле, чим є людина. Наслідувати приклад великомученика та цілителя Пантелеймона, який присвятив своє життя зціленню людських хвороб – фізичних і душевних.

Тож щоденно дякуймо тим, хто обрав своїм призначенням порятунок людських життів, і молімо Господа, аби надав їм сил і терпіння, натхнення й наснаги на обраному шляху – благородному шляху служіння ближньому.