Як через пропаганду Росія прагне завадити вступу України до НАТО

Зближення України з НАТО роками викликає в Росії критику, невдоволення, погрози і тонни низькосортних фейків. Москва не хоче пускати Київ на захід і виділяє мільярди на те, щоб пропагандисти більш зухвало і збочено висвітлювали тему євроатлантичної інтеграції України. Вони відточили свою майстерність до самого дна, якого, як виявилось, для них не існує. Тож, як нам не дати ввести себе в оману?

Токсичність пропаганди відома, але вона все ще знаходить своїх жертв. В рамках проєкту “Бувай, фейк” ми покажемо - як росіяни роками вкладають у вуха неправду, яка отруює життя.

“Уже на початку 2000-их Путін почав зміцнюватися у владі. Він прикрив незалежні ЗМІ. Він знищив опозицію, в тому числі фізично. Тоді взяв під контроль енергетичну галузь країни. Ціни на нафту дозволили йому розгорнутися у його фантазії. Вся його прозахідна риторика, якої він потребував через економічну кризу, внутрішні чвари, до середини 2000-их вся зійшла нанівець”, - коментує Вадим Міський, програмний директор ГО «Детектор медіа». 

Максимальних обертів антизахідна риторика в Росії набрала 2007-го, коли Путін вирішив не полишати президентське крісло після свого другого терміну. Тоді він взявся розповідати, що Росія, як і СРСР, оточена ворогами - західним імперіалістичним блоком НАТО.

“Ці байки досі залишились (показати відео і фото з антинатівських мітингів у Києві, Криму, Севастополі). Вони допомагають підживлювати цей наратив, що НАТО - це цинічний, злий, агресивний суперник, який загрожує Росії. Топче всі домовленості, наступає на всі інтереси, а Росія - жертва.Ось саме така конструкція була змодельована і спроектована технологами Путіна. Це допомогло йому залишитися при владі”, - вважає Міський.

Особливим був саміт НАТО у Бухаресті у 2008-му. Тоді Україні відмовили в отриманні Плану дій щодо членства, хоча між Росією та НАТО налагодились тісні взаємини. Путін застосував у Румунії весь арсенал, щоб налаштувати світових лідерів проти української делегації.

“Україна, взагалі, дуже складна держава. Україна у тому вигляді, в якому вона сьогодні існує, була створена за радянських часів. Вона отримала території від Польщі після Другої світової війни, від Чехословаччини, Румунії. І зараз ще не всі вирішені прикордонні проблеми на Чорному морі з Румунією. Отже, від Росії величезні території отримала на Сході і Півдні країни. Це складне державне утворення. І, якщо ще внести туди натівську проблематику, інші проблеми, це взагалі може поставити на межу існування самої державності... Крим просто здобутий Україною рішенням Політбюро ЦК КПРС. Навіть не проведено було державних процедур з передачі цієї території. Наскільки ми спокійно, відповідально ставимося до цих проблем”, зазначав Путін у квітні 2008 року.

Нещодавно колишня держсекретарка Кондоліза Райс нагадала про те, що Бухарестський саміт НАТО у 2008 році мав змогу дати Україні та Грузії План дій щодо членства, відкривши дорогу до членства в НАТО. Однак того дня було прийнято рішення, "що цього не можна зробити попри те, що Сполучені Штати та президент Буш були впевнені, що час надати Україні ПДЧ настав". 

"Я також пам’ятаю огидний момент того дня, коли Володимир Путін назвав Україну вигаданою країною, коли він сказав, що Україна – несправжня. Зараз він вже розуміє – завдяки неймовірній вправності українського війська та неймовірній відданості українського народу, – що Україна є дуже справжньою, що є сильна національна ідея та ідентичність, які горять у серці кожного українця", - заявила колишній державний секретар США, пише Укрінформ.

Її слова підтвердив і тодішній президент Віктор Ющенко: "Путін виступав, як переможець, бо він виграв - Україні ПДЧ не дали. От одна з частин виступу: правильно ви зробили, мудрі рішення ухвалили в першій половині дня. А потім почав: "Україна - ето случайноє государство: ми на востокє далі зємлі, полякі на западє далі зємлі - вот ето Украина, образование, которое недогосударство".

Ці меседжі вбивали в голови на всіх рівнях. Володимир Жириновський у тому ж 2008-му грозився переглянути російсько-українські кордони, оскільки вони начебто "не відповідали реаліям. А ще пророкував "Безробіття. і що буде запроваджено візовий в'їзд (між Росією та Україною), і обмежено приїзд із Західної України мільйонів робочих мігрантів, які сьогодні працюють у Росії". А в результаті - криваве вторгнення у 2022 році. 

Російське роздратування особливим стало в 2023 під час саміту НАТО в Литві.

"Те, що робить російська пропаганда стосовно саміту у Вільнюсі - це тактика багаторазового повторення, що саміт був провальним. Створення Ради Україна - НАТО називали чистою формальністю, тому начебто саміт був провальним. Гарячі перемовини команди Зеленського щодо формулювань, які мають увійти у Декларацію саміту. Вони казали, що українці не змогли досягти всіх цілей, тому начебто саміт і був провальним. Вони використовували тактику, яку використовував колись Геббельс, що тисячу разів повтори брехню і це стане правдою. Але давність цієї тактики, вона не стає менш ефективною. Росія взяла її на озброєння і дуже активно використовує”, - пояснює Вадим Міський. 

Пропагандисти знецінювали новини й маніпулювали інформаційними приводами, щоб збільшити недовіру України до партнерів під час саміту у Вільнюсі.

1. Саміт став провальним для України

У Москві просували думку про провальність зустрічі в Вільнюсі влітку цього року, яка нібито нічого не принесла Україні. Мовляв, до НАТО не пустили, нової зброї не дали, а Зеленський своїми заявами всіх відштовхнув так, що з ним навіть фотографуватися не хотіли. 

Утім, реальність протилежна. Відносини України з НАТО поглиблюються, поступають нові види озброєнь і матеріальна допомога.

2. Іноземна преса проігнорувала саміт

Пропагандисти намагались показати, що впливові ЗМІ проігнорували саміт у Литві, а тому вже взагалі втомилась від теми України. Головна їхня мета — підтвердити нібито незалежними джерелами, що картина світу, яку малюють в Москві, правдива.

Реальність протилежна.

3. Зеленський лобіював на саміті інтервенцію військ Польщі та Литви до України

Уже традиційний меседж пропагандистів - Варшава нібито хоче захопити Україну. В Кремлі лякали аудиторію ймовірною інтервенцією польських і литовських військ. Мовляв, Зеленський вимагав цього в НАТО, але йому відмовили. 

Пропаганда переконує, що не лише Росія — агресор. По-друге, нас намагаються переконати в тому, що Сили оборони України не можуть протистояти РФ і перемога Москви близька. 

5. Громадяни країн НАТО не хочуть бачити Україну в Альянсі

Соловьйови-Скабеєві посилались на результати соцопитування польської газети Rzeczpospolita. 47% респондентів не погодилися, щоб Україну негайно прийняли в НАТО. В оригінальній статті йдеться, що поляки усвідомлюють важливість України як частини архітектури безпеки НАТО і не проти того, щоб Україна згодом увійшла до Альянсу. 

“Росіяни знаходяться в такій парадигмі мислення, що їм не потрібно вигадувати чогось особливого, щоб вони продовжували вірити в ефективність Альянсу. Всі ці речі, що Росію нібито обманули і вона жертва Альянсу, бо він розширився на схід. Всі ці штампи про агресивний блок НАТО, який хоче відкусити якісь частини від Росії, допомагають спозиціонувати як жахливого і кровожерливого ворога. Коли такі позиціонування відбувається, це дозволяє Росії виправдати будь-які дії, будь-які злочини начебто все підпорядковано вищі меті - Росія воює з цим агресивним блоком, щоб протистояти світовому злу і в неї така місія. Це підкріплено тим, чому щоразу треба переобирати Путіна, змінює світосприйняття і критичність мислення. Вони не будуть перевіряти факти, докопуватися до джерел. Їм зручно вірити в таку картинку світу. Це дає їм відчуття зв'язку зі своєю російською реальністю. Ця віра допомагає вболівати за цю віру, щоб вони не робили”, - пояснює програмний директор ГО «Детектор медіа» Вадим Міський.

Звідки ж Росія поширює фейки і маніпуляції?

Тут все ніби і просто, але й дуже складно. Інструментарій максимально широкий і дієвий. Основний канал розповсюдження фейків - Телеграм. Медіаексперт Вадим Міський нагадав, що штаб-квартира на чолі з росіянином Павлом Дуровим розташована у Дубаї. Тобто подалі від міжнародного законодавства, яке жорстко регулює діяльність. 

“Зараз основне джерело отримання інформації українцями - це месенджери. Серед них найперший - телеграм, який не є абсолютно прихильним до боротьби з дезінформацією. Штаб-квартира зареєстрована в ОАЕ. Це не ситуація з Фейсбуком, Гуглом, Твіттером. Ми можемо бачити, коли тягають Цукерберга. З таким в ОАЕ Павєл Дуров не стикнеться. Більше того, він сам говорить, що дозвіл такий на поширення будь-якої інформації в Телеграмі - це певний захист свободи слова. Ми бачимо певне нерозуміння меж свободи слова і коли це перетворюється на свободу брехні. Ця межа зовсім ніяк не проведена в Телеграмі. Для України це серйозний виклик. Не всі країни користуються так інтенсивно. Все, що є панічним, анонімним, повинно у нас викликати бажання одразу відписатися. Потрібно дбати про інформаційну гігієну. Є чудова пропагандистська тактика, яка просто квітне в Телеграмі - це припущення. Якщо якась теза занадто абсурдна і треба її вкласти комусь в уста, вигадуються експерти, які припускають, що Україна провалить контрнаступ, що 80% чоловіків мобілізують тощо. Ці припущення, інсайди часто використовуються в анонімних каналах. Ви не можете перевірити чи стоїть за цим всім хоч якась реальна людина. Це новітні методи отруєння мізків”, - констатує експерт Вадим Міський.

Та як справи із фейками в інших соцмережах?

А там їх там менше? Фейсбук і Твіттер або Ікс як канали комунікації з аудиторією використовуються не менш активно, але там є свої нюанси. 

“Головним способом поширення дезінформації у Фейсбук на відміну від Телеграму є коментарі і коментарі анонімних експертів. Дуже важливо звертати увагу на те, хто і що коментує, коли ми бачимо панічні настрої, які ширяться у коментарях. Це стосується і Ютубу, і часто Твіттера. Треба десять разів перевірити справжність цього персонажу. Скільки друзів у нього на сторінці, репостів і чим він там взагалі займається. Чи висловлює власну думку і позицію. Часто за таким активним в коментарях акаунтом і розганяє панічні тези стоїть одна людина, яка керує мільйонами, створюючи певні настрої”, - додає медіаексперт.

Ми любимо говорити, що поважаємо правду і не сприймаємо брехні. Але пропаганда інколи буває дуже солодкою. Пропагандисти полюють за жертвами щохвилини. Вони хочуть уваги, щоб потім підірвати віру. Інтеграція України до НАТО - це історія суцільної російської брехні. В якій додатковою бронею стало критичне мислення українців. Для яких стало необхідністю - пильнувати коли нав’язують висновки, діляться начебто інсайдерською інформацією або прогнозами, що демотивують та вселяють зневіру. Велика вірогідність, що це і є ворожа пропаганда.

Цей матеріал підготовлено в рамках інформаційно-просвітницької кампанії з дезінформації, яка реалізується 1+1 Media та БО Смарт Ангел у співпраці з експертними організаціями за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю редакції програми і не обов'язково відображає позицію ЄС.