«Я – несправжній музичний журналіст». Макс Нагорняк отримав премію Muzvar у категорії «Музична журналістика»

А дискусія взагалі ось яка. Найчастіше під конкуренцією мають на увазі аудиторію. Десятки блогерів та блогерок мають стільки ж читачів/глядачів, як пристойне медіа. А часом і більше. Проте є й інша думка, яка стосується якості контенту. На щастя, у нас є автори популярних ютуб-, інстаграм- чи навіть телеграм-каналів, які справді розбираються у своїй темі, перевіряють інформацію, поважають свою аудиторію, доносячи щось справді важливе. Вони не просто хочуть щось змінити у суспільстві на краще — їм справді це вдається. 

Вручати нагороду на сцену вийшов музичний журналіст (точно справжній) Ігор Панасов та переможниця минулого року Нателла Кірс.

Панасов наголосив на тому, що в Україні досі є багато людей, які переконані, що музичної журналістики у нас не існує. Тому трішки навів прикладів, щоправда, чомусь із минулого: 

«Є ті люди, які пам’ятають, що таке хіт-парад “12-2”. Знаєте? Або журнал “Галас”. Або “Територія А”. Був ще такий чудовий сайт music.com.ua, якщо хтось пам’ятає. Дуже багато класного було. Журнал “Молоко” та “X3M”, — я дуже багато можу вам розповідати, але сказали, що треба дуже коротко». 

Так, ми усе пам’ятаємо і навіть ностальгуємо. На ресурсі «Амнезія», до речі, можна почитати матеріали про легендарні «Молоко» та «X3M». Ми взяли звідти кілька обкладинок.

Але повернімося до нашої теми. Цьогоріч номінантами в категорії «Музична журналістика» були: незалежний оглядач Філ Пухарєв, ютуб-блогер Ваня Рассел, Ксенія Івась із радіо «Промінь» та співавтор ютуб-каналу Bezodnya Music Макс Нагорняк. 

Як ви вже зрозуміли, переміг Нагорняк, який виявився доволі самокритичним. Бо чесно сказав, що ніякий він не журналіст, і зачитав імена людей, які, на його думку, справді заслуговують на цю нагороду. Було дуже мило і зворушливо. Подаємо виступ Нагорняка повністю.

«Дякую, друзі! Мені дуже приємно. Хотів подякувати в першу чергу Льоші і Юліану (засновники «Музвару» Олексій Донцов та Юліан Новак – ред.) за те, що вони створили таку чудову премію і під час повномасштабного вторгнення також треба це робити. Є багато у мене запитань, але вони про них знають. Тому оплески їм, будь ласка. Льоша мені сказав, що треба готуватись, він це всім номінантам казав. 

Чесно, я себе журналістом прям не вважаю, тому що я музичний оглядач. Так, «Безодня» є медіа і я вдячний команді за те, що вони роками зі мною це створюють. Але я хочу відзначити від себе справжніх журналістів, які роблять дуже багато для нашої індустрії. І це Макс Чухліб, Олексій Бондаренко, Міша Правильний, Макс Комлєв, Олександр Ковальчук, Макс Сердюк, Філ Пухарєв і Даня Панімаш. 

Велике дякую вам за те, що кожен день ви не байдужі до української музики. І оплески, власне, їм. Тому що вони – справжні музичні журналісти. Я – несправжній музичний журналіст. От вони – так. Дуже вам вдячний і мені дуже шкода, що багато молодих українських виконавців не пізнають світ музики повністю. Тож, будь ласка, спочатку наповнюйтесь, а потім наповнюйте». 

Макс Нагорняк на своєму ютубі часто критикує виконавців. Хтось критикує його у відповідь, вважаючи, що автор вже аж надто прискіпується, часто на порожньому місці.

Проте інші підтримують таку стилістику, бо критики, оглядачі, журналісти та блогери – це вам не безкоштовні помічники для піар-служб. Вони повинні аналізувати індустрію, зауважуючи як добре, так і погане. Висновки взагалі часто суб’єктивні, головне – щоб вони були аргументованими. 

Нагадаю, що нещодавно Нагорняка трохи потролила співачка Маша Кондратенко. За те, що він постійно у своїх роликах закидав їй «байрактарщину». Справедливості заради, це робив не лиш він. Але Кондратенко влаштувала у своєму останньому відео цілу пародію. 

А взагалі, тема стосунків митців та критиків – велика, важлива і майже не проговорена. Як на мене, чудовий матеріал про це написав Данило Панімаш для видання «Слух». Що ж, будемо дискутувати далі. 

Фото: Максим Поліщук, «Амнезія»