Найхоробріша людина, яку я зустрічав: пам'яті "Джона"
Найхоробріша людина, яку я зустрічав: пам'яті "Джона"

Найхоробріша людина, яку я зустрічав: пам'яті "Джона"

В ніч на 25 вересня ми з побратимами вперше заступили на нові позиції. Це були передові позиції перед Курдюмівкою, буквально за тиждень до того звільнені нашими штурмовиками. А ми були тою піхотою, яка мала на них закріпитися і їх утримувати.

Позиції були справді складні, відстань до позицій ворога була близько 70 метрів, і вони були перед нами по фронту шириною в 180 градусів

Ми заступили на позиції вночі, поки було відносно тихо. Пекло почалося на світанку.

Для всіх нас це був перший вихід на таку складну і гарячу позицію.

А потім трапилось щось таке, чого я ніяк не очікував. З-за брусвера з‘явилася голова, в шоломі з українським прапором і з фотоапаратом в руках. Він сміливо лежав перед нашим окопом і фотографував нас, поки ми щільно набилися в яму і забивали набоями магазини.

Ми ледь його вмовили застрибнути до нас всередину і заховатися. І він це зробив, але тільки після того, як зручно встановив свою відеокамеру назовні, щоб знімати нас.

Попереду у нас був цілий день війни разом, пліч-о-пліч. Він допомагав мені заряджати магазини для хлопців, і навіть іноді робив це швидше за мене. Іноді нам вдавалося говорити. Він був сповнений оптимізму. Іноді, щоб перемкнути нас на розмову про щось хороше, він пропонував поговорити про жінок. І захоплено розповідав про обох своїх дружин. Іноді хтось з наших, традиційно, по-солдатськи починав бурчати на керівництво і на долю - тоді він різько перебивав і не давав розкисати. Натомість, розповідав про приклади хоробрих, безстрашних людей. І найбільше про Тайру

Наша війна тривала від світанку до обіду. Ми відбили кілька штурмів і збили кілька дронів. Від перегріву стволів і клинів, у нас лишився вже тільки один робочий автомат. І тоді їм таки вдалося дістати нас точними скидами з дронів, і в один момент, всі ми в п‘ятьох отримали поранення, а потім наступні…

Мабуть, Джону дісталося найбільше, в тому хаосі було складно щось зрозуміти. Але вечірньої евакуації він вже не дочекався…

Прощавай, друже! Дякую тобі за твій оптимізм, сміливість і твої сповнені любові очі!

#WM Blood

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...
Источник материала
loader
loader