Мобілізація чи контракт на службу стали способом уникнути участі в кримінальному провадженні – глава ВАКС

Запобіжний захід для підозрюваних не завжди означає відправку в СІЗО. Іноді це домашні арешти (цілодобовий чи нічний), особисте зобов’язання, поруки чи застава. При чому остання може бути як самостійним запобіжним заходом, так і додатковою умовою до нього. Чому суди зменшують застави підозрюваним, як, наприклад, ексглаві Верховного Суду Князєву, та хто контролює тих, фігурантів, які не сидять у СІЗО, в інтерв’ю ZN.UA розповіла Віра Михайленко. З нею поспілкувалась Інна Ведернікова. 

«Без жодної прив’язки до конкретних справ зазначу, що застава — запобіжний захід, а не покарання. Її завданням є забезпечення дієвості кримінального провадження, зокрема належна процесуальна поведінка підозрюваного, обвинуваченого. Що важливо відзначити: слідчий суддя, суд, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зобов’язаний визначити заставу (за винятком певних випадків), після внесення якої особа звільняється з-під варти», – заявила Михайленко.

За її словами, зменшення застави не свідчить, що підозрюваний або обвинувачений не отримає справедливого і достатнього покарання. Глава ВАКС додала, що згідно зі стандартами Європейського суду, застава має бути помірна для особи, за яку її мають внести. Якщо фігуранта тримають під вартою, то кожні два місяці суд має перевіряти наявність підстав, якщо сторона обвинувачення заявляє клопотання про продовження такого запобіжного заходу.

«Так само за клопотанням сторони захисту про зміну запобіжного заходу слідчий суддя, суд має оцінити відповідні аргументи. Це – не лише вимога національного КПК, а й демократичний стандарт, вироблений Європейським судом, і ми маємо йому слідувати. І питання розміру застави – це персоніфіковане питання, пов’язане зі значною кількістю чинників. Тобто слідчий суддя, суд може зменшити розмір застави у світлі індивідуальних обставин підозрюваного, обвинуваченого. Зменшення застави не вказує на те, що немає доказів винуватості, запобіжний захід і підтвердження слідством винуватості особи – це паралельні процеси», – додала очільниця ВАКС.

На уточнювальне питання, чи є для суду різниця, сидить фігурант вдома чи в СІЗО, Михайленко відповіла, що тримання під вартою, домашній арешт, застава й особисте зобов’язання чи порука – це все запобіжні заходи. І вони спрямовані на те, щоб кримінальне провадження було дієвим. Аби особа, до якої застосували запобіжний захід, не порушувала своїх процесуальних обов’язків: не знищувала доказів, не впливала на свідків, не перешкоджала досудовому розслідуванню. 

«А конкретний вид запобіжного заходу, зокрема й розмір застави, визначається з урахуванням обставин інкримінованого злочину й індивідуального становища підозрюваного, обвинуваченого», – заявила Михайленко.

При цьому у випадку з ексочільником Верхового Суду Всеволодом Князєвим, голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко також казав, що не опускав би тому заставу. Михайленко на це ще раз заявила, що визначення розміру застави – це компетенція слідчого судді, суду. А прокурор, за словами голови ВАКС, лише може просити визначити певний розмір. 

«Законодавством установлено межі мінімального та максимального розміру застави для правопорушень відповідної тяжкості. Але в реаліях ВАКС у клопотаннях зазначаються суми, які в сотні й тисячі разів перевищують максимальну цифру, встановлену законом. Так, це допускається, але у виняткових випадках», – додала Михайленко.

Водночас не всі фігуранти справ сидять у СІЗО. І виконання запобіжних заходів, не пов’язаних із триманням під вартою, як пояснила Михайленко, здійснює сторона обвинувачення. Водночас законодавство передбачає особливий порядок кримінального провадження – за відсутності підозрюваного, обвинуваченого (in absentia). Тобто навіть якщо підозрюваний, обвинувачений переховується від досудового розслідування та суду, кримінальне провадження щодо нього за дотримання певних умов може продовжуватися.

«Суддя зв’язаний вимогами закону й необхідністю дотримання прав людини, тим більше обмежуючи їх запобіжним заходом. Якщо сторона обвинувачення не виходить з ініціативою взяти особу під варту, то суд у жодному випадку не може ініціювати це самостійно. В певних випадках, якщо ми говоримо, наприклад, про кримінальні проступки, особа не має запобіжного заходу як такого. Відсутність запобіжного заходу дійсно інколи негативно впливає на належну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, ми маємо випадки, коли чинний народний депутат, який є обвинуваченим у вчиненні кримінального проступку, перебуває в розшуку. Є й інші суб’єкти, які, можливо, вирішили не гаяти часу на участь у кримінальному провадженні й зникли. Звісно, вони перебувають у розшуку», – заявила очільниця ВАКС.

Натомість за її словами, сьогодні є інший спосіб уникнення підозрюваними, обвинуваченими участі у кримінальному провадженні. Це мобілізація (причому часто за заявою самої особи) або контракт щодо проходження військової служби. І в певних випадках це проблема.

«Якщо ми говоримо про те, що людина дійсно хоче захищати Батьківщину, я це поважаю. Але коли особа мобілізується наприкінці судового розгляду, щоб проходити службу на Закарпатті чи Волині… Це, мабуть, не зовсім про це. Я не можу сказати, що це тенденція, але такі випадки непоодинокі», – підсумувала Михайленко.

Хто винуватий у тому, що 1000 (!) кримінальних справ про топкорупцію і результати семи років роботи антикорупційного блоку поставлено під загрозу? Що прийняла Рада 8 грудня, частково скасувавши «поправки Лозового», і як судді ВАКС застосовуватимуть поправки, що залишилися в законі? Що потрібно зробити для того, щоб справи топкорупціонерів не закривали з технічних причин, а справедливо розглядали? Відповіді на ці питання читайте у першій частині інтерв’ю Інни Ведернікової з Вірою Михайленко.