Комплексний підхід до охорони інтелектуальної власності під час комерціалізації сортів рослин

Україна є найбільшою аграрною країною Європи, де зосереджено близько 25% світових чорноземних ґрунтів, відомих високим рівнем родючості. Водночас із кожним роком аграрний потенціал України зменшується через сукупність різних факторів, серед яких значну роль відіграють війна та кліматичні зміни.

За таких складних обставин на допомогу приходять гібриди та нові сорти рослин, які є більш пристосованими до складних кліматичних умов, невибагливими для вирощування, однак не менш родючими. Таким чином, інвестиція в українське рослинництво є перспективною нішею для вітчизняного бізнесу та іноземних компаній. 

У цій колонці ми пропонуємо зосередитись на правових питаннях, які можуть виникнути в процесі комерціалізації сортів рослин. Простіше кажучи, давайте розберемо, хто, коли, як і за яких обставин набуває на них права. 

Що таке сорт рослин?

Профільним документом, що регулює набуття, здійснення та охорону прав на сорти рослин є Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р. №3116-XII  (далі — «Закон»).

З юридичного погляду «сортом рослини» вважається окрема група рослин, яку визнано і зареєстровано за визначеними правилами і стандартами для захисту їхніх генетичних характеристик та комерційних інтересів. Вищезгаданий Закон включає в себе критерії та умови придатності сорту для набуття прав інтелектуальної власності. Зокрема, зазначається, що сорт повинен бути новим, відмінним, однорідним та стабільним.