Хто важче переживає розлучення після тривалого шлюбу: жінки чи чоловіки

"Сірі" розлучення – це демографічне явище, що характеризується зростанням кількості розлучень людей старше 50 років, які прожили у довгому шлюбі. Відповіді на питання, пов'язані з цим типом розлучень та розривів відносин, шукали вчені з Німеччини, Китаю та Фінляндії.

Нове дослідження розлучень

Щоб оцінити, як люди справляються зі втратою довгострокових відносин внаслідок розлучення чи смерті партнера, вчені відстежили, як змінювалося приймання антидепресантів за чотири роки до і після втрати. Для дослідження використовувалися дані реєстру Фінляндії за період з 1996 по 2018 рік, про 228 644 осіб віком від 50 до 70 років.

Було встановлено, що 85 031 (37%) з них зіткнулися зі смертю чоловіка, 75 009 (33%) були розлучені, а ще 68 604 (30%) перестали жити разом після довгого позашлюбного зв'язку. Пізніше, в середньому через два – три роки, 53 460 людей розпочали нові відносини. У більшості випадків це були чоловіки, які раніше не були офіційно одружені зі своїми партнерами або втратили їх через смерть. Очевидних статевих відмінностей при повторному вступі у стосунки після звичайного розлучення вчені не виявили.

Чоловіки легше переживають втрату партнера

Як чоловіки, так і жінки, які зіткнулися з розривом (через смерть або закінчення відносин), збільшили використання антидепресантів за період від 1 до 4 років до цієї події. У разі розлучення чоловіки знизили приймання ліків приблизно на 5% протягом 3 місяців до і після того, як цей період настав, у той час, як у жінок приймання медикаментів за аналогічний період збільшився майже на 7%.

Розрив пар, які не перебували в офіційному шлюбі, призвів до того, що чоловіки стали частіше (приблизно на 3%) приймати медикаменти, а жінки – на 6. Смерть партнера мала менший вплив на чоловіків: приймання медикаментів у них збільшився на 4,5%, у жінок – на 5,6. Надалі використання антидепресантів в обох статей зменшилося, але все ще залишалося вищим, ніж раніше.

Жінки, які пережили розрив, збільшили споживання препаратів на 6% протягом 4 років до цього, тоді як у чоловіків приймання таких ліків за аналогічний період збільшився лише на 3%. Протягом року у чоловіків споживання антидепресантів повернулося до рівня, який був за 12 місяців до розриву, і залишалося таким надалі.

У жінок картина була інакшою: відразу після розриву вони знизили приймання препаратів, але з першого року після цієї події підвищили його. Початок нових відносин трохи знизив приймання антидепресантів у обох статей, проте цей ефект був тимчасовим.