Політичні спадкоємці: родинні зв’язки у європейські політиці

Існує багато способів стати політиком, але наявність відомого тата (або, дуже рідко, мами), безумовно, може допомогти, пише Politico.

Цього місяця в Європейському парламенті Гельмут Гьойкінг, німецький депутат від маргінальної партії в групі Європейської народної партії, залишив посаду євродепутата і був офіційно змінений... своїм сином Нільсом Гьойкінгом. Їхній невеликий політичний рух називається "Сімейна партія". Так воно і є.

Гьойкінги не зробили нічого поганого, адже молодший є наступним у партійному списку, якщо хтось зі старших — у даному випадку, його батько — виходить з партії.

Така схема розповсюджена серед напрочуд великої кількості політиків по всій Європі (і особливо в Бельгії).

Бельгійські журналісти нещодавно опублікували дослідження політичних династій, в якому вони виявили, що принаймні один з 10 членів парламенту  Бельгії має батька, який також обіймав цю посаду. Частка політичних спадкоємців у бельгійських парламентах зростає упродовж останніх 20 років, повернувшись до рівня 19-го століття і не опускається нижче 12 відсотків.

Однак не лише в Бельгії існують політичні династії. Ось ще дев'ятеро дітей політиків — найбільш відомих і багатьох, які існують.

ШАРЛЬ МІШЕЛЬ

Президент Європейської Ради Шарль Мішель, який нещодавно викликав обурення через рішення балотуватися на європейських виборах, а потім передумав, міцно тримається в сімейному бізнесі.

Син Луї Мішеля, який був міністром закордонних справ Бельгії, єврокомісаром і членом Європарламенту, Мішель-молодший на початку своєї кар'єри намагався уникати порівняння з батьком (багато бельгійців старшого віку й досі називають його le fils — син). Але незабаром він зробив собі ім'я як наймолодший бельгійський прем'єр-міністр, а потім обійняв посаду президента Європейської Ради.

У Мішеля є молодший брат Матьє, який зараз працює державним секретарем Брюсселя з питань управління будівлями (саме він стоїть за реконструкцією Палацу правосуддя).

КАЯ КАЛЛАС

Прем'єр-міністерка Естонії Кая Каллас, перша жінка на цій посаді, є дочкою колишнього прем'єр-міністра, міністра закордонних справ і кандидата в президенти Сиїма Калласа. Він також провів більше десяти років в Європейській комісії, останнім часом був віце-президентом і комісаром з питань транспорту, а в даний час займає місце в Рійгікогу, естонському парламенті.

Кая Каллас, юристка і колишня депутатка Європарламенту, стала популярною на всьому континенті завдяки своїй жорсткій позиції щодо Росії та Китаю (зараз вона перебуває в російському розшуку). Каллас закликала до санкцій проти Росії задовго до її вторгнення в Україну і подбала про те, щоб Естонія була готова, коли Москва перекрила газові крани. Її матір депортували до Сибіру, коли вона була немовлям — історія, яку Каллас часто згадує, говорячи про Росію.

І це ще не все. Прадід Каллас, Едуард Алвер, також був відомим політичним діячем і, як командир Естонської оборонної ліги, був однією з провідних фігур у боротьбі за незалежність Естонії від Радянського Союзу.

МАРІН ЛЕ ПЕН

Який батько, така й донька? Марін Ле Пен пішла ультраправими слідами свого батька Жана-Марі Ле Пена, засновника ультраправого «Національного фронту» (нині «Національне об'єднання»).

Завдяки її спробам відірватися від токсичного минулого партії та привернути увагу до центру, Марін Ле Пен часто описують як менш радикальну версію свого батька.

Є ще одна «колишня» Ле Пен, яку ви повинні знати. Маріон Марешаль, племінниця Марін Ле Пен, відмовилася від частини свого прізвища Ле Пен у 2018 році (і вона одружена з італійським депутатом Європарламенту Вінченцо Софо, членом партії «Брати Італії»). Нещодавно вона оголосила, що її партія «Реконкіста» приєднається до фракції ECR в Європарламенті.

ЄНС СТОЛТЕНБЕРГ

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, який у жовтні відзначатиме 10 років на посаді, є ще одним з тих, у кого політика в крові, адже він є сином видатного норвезького дипломата Торвальда Столтенберга і держсекретаря Карін Хайберг.

Сестра Хайберг Маріанна була директором представництва Близькосхідного агентства ООН з допомоги палестинським біженцям та організації робіт (UNRWA) в Єрусалимі і була одружена з колишнім міністром закордонних справ Норвегії Йоханом Йоргеном Хольстом, який брав участь у мирному процесі, що призвів до підписання угод в Осло, спрямованих на просування мирного процесу на Близькому Сході.

До того, як очолити НАТО, Єнс Столтенберг обіймав посади міністра промисловості і міністра фінансів Норвегії, а згодом став прем'єр-міністром.

КІРІАКОС МІЦОТАКІС

Прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс, який перебуває при владі з 2019 року, народився у потужній політичній династії.

Його батько — Константінос Міцотакіс, який обіймав посаду прем'єр-міністра в 1990-х роках, а дід — видатний політик Кіріакос Міцотакіс. Двоюрідним дідом нинішнього прем'єр-міністра був Елефтеріос Венізелос, видатний лідер грецького визвольного руху і прем'єр-міністр протягом 12 років.

Це передається у спадок: Дора Бакоянніс, сестра прем'єр-міністра, обіймала посади міністра закордонних справ та міністра культури. Вона також була першою жінкою-мером Афін. Її син Костас також був мером Афін.

Існує не лише династія Міцотакісів. У родині Папандреу є Георгіос Папандреу (був прем'єр-міністром), його син Андреас (був прем'єр-міністром) та його діти Георгіос (був прем'єр-міністром) і Нікос (член Європарламенту).

АЛЕКСАНДЕР ДЕ КРО

Повернемося до Бельгії. Як і Шарль Мішель, бельгійський прем'єр-міністр Александер Де Кро має політику в своїх генах. Його батько Герман Де Кро — відомий політик і колишній міністр освіти, транспорту і зовнішньої торгівлі, який пішов з політики у 2019 році, але був депутатом бельгійського парламенту упродовж 48 років.

Александер де Кро перейшов від роботи в приватному секторі до політики у 2009 році, коли його без жодного політичного досвіду обрали лідером партії фламандських лібералів Open VLD. Пізніше він став міністром, відповідальним за розвиток і цифровий порядок денний. Де Кро став прем'єр-міністром у 2020 році на чолі семипартійної коаліції.

МАТЕУШ МОРАВЕЦЬКИЙ

Колишній прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький з націоналістичної партії «Право і справедливість» має відомого батька-активіста.

Корнель Моравецький був засновником і лідером «Бойової солідарності» — радикального відгалуження руху «Солідарність», який боровся проти комунізму. Пізніше він був обраний до нижньої палати польського парламенту.

Матеуш Моравецький працював головою правління банку, перш ніж стати міністром розвитку у 2015 році, потім міністром фінансів, спорту та заступником міністра. Він обійняв пост прем'єр-міністра у 2017 році, а торік програв вибори Дональду Туску.

ВАЦЛАВ КЛАУС МОЛОДШИЙ

Колишній депутат чеського парламенту Вацлав Клаус-молодший, який пішов з політичного життя у 2021 році, має багаторічний політичний досвід.

Як і його батько, колишній дворазовий президент Чехії Вацлав Клаус.

Вони здійснювали дуже схожу політику (деякі опозиційні політики навіть винайшли термін «клаусизм», оскільки обидва вважаються втіленням національного консерватизму, змішаного з економічним лібералізмом) і були членами тієї ж Громадянської демократичної партії (ODS), співзасновником якої був Клаус-старший.

Молодшого Клауса виключили з партії у 2019 році за «суперечливі заяви», зокрема про те, що він не голосуватиме за ODS, хоча й був її членом. Після цього він створив ультраправу євроскептичну партію «Громадянський рух «Триколор», яку підтримали такі політики, як Найджел Фарадж і Віктор Орбан.

МОНІКА ХОЛЬМАЄР

Німецька депутатка Європарламенту Моніка Хольмаєр, голова комітету з бюджетного контролю Європарламенту і членкиня Європейської народної партії, є дочкою Франца Йозефа Штрауса, колишнього міністра оборони за часів Конрада Аденауера.

До 2005 року Хольмаєр була міністром освіти і культури Баварії, а в 2009 році отримала місце в Європарламенті.

Її батько був змушений піти у відставку з посади міністра оборони після «справи Шпігеля», коли проти двох репортерів журналу Der Spiegel було розпочато розслідування за звинуваченням у державній зраді за написання статті про обороноздатність Німеччини.