Як постувати під час війни?

На початку березня 2022 р., після початку повномасштабного вторгнення, Синод Православної Церкви України благословив можливість послаблення постових обмежень у їжі аж до повного їх скасування тим, хто зі зброєю в руках захищає Україну від агресора, а також біженцям та усім, хто переживає скрутні обставини. До цих категорій можна додати й тих, хто працює важко у тилу, адже тягар війни сам по собі є надто виснажливим, і Церква закликала не накладати на людей подвійного тягаря.

Водночас приклади Святого Письма закликають до посту в часи серйозних криз та війни. Коли сила-силенна ворогів наближалися до Єрусалима, цар Іосафат оголосив піст по всій Юдеї (2Пар. 20:3), і Господь тоді визволив Свій народ. Книга Есфирі також свідчить про піст у часи загрози знищення народу.

Піст – прояв щирого покаяння та смирення перед Богом (Есф. 4:3). Господь звертається до нас через пророка Іоїла: «Наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачі і риданні. Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого, бо Він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий» (Іоїл. 2:12-23).

У перших числах лютого цього року під час Українського молитовного сніданку у Вашингтоні один із капеланів Конгресу США засвідчив, що від початку повномасштабної війни щотижня постує за Україну: щоп’ятниці до 15:00 тільки п’є воду. Це давня форма християнського посту: нічого не вживати до «дев’ятого часу». Разом із ним так постує певна кількість людей у Конгресі.

В Україні багато християн оголосили 2024 рік роком посту і молитви за перемогу і мир. Це добрий приклад об’єднання у діяльності заради спільної мети. Тільки спільними зусиллями ми можемо подолати цю страшну навалу, коли знайдемо сили змінити себе, здолати неправду, корупцію, нечистоту, роз’єднання – виправити все те, що заважає нам бути повною мірою людьми. І пора посту для цього – чи не найкраща.

Піст – це свідчення про серйозність наших стосунків із Богом. Це час, коли ми відкидаємо багато другорядних речей, щоби звільнити себе для головного – того, що робить нас справжніми.