"Мирний план" Ердогана. Чому він не може відбуватися на умовах агресора

Оскільки російсько-українська війна є найбільшим конфліктом у сучасному світі, бажання примирити сторони, що воюють, виглядає логічним для багатьох світових а́кторів. І Туреччина, яка виступила з черговим "мирним планом", тут не виняток.

Втім, є низка нюансів. По-перше – повідомлення про т. зв. новий мирний план Туреччини з’явилося у виданні "Нова Європа". Це орган реєстрової російської опозиції, який видається в ЄС. Тобто ці думки вирішили донести насамперед до європейських читачів.

По-друге, ідеї Ердогана (заморожування війни по наявній лінії фронту; референдум під міжнародним контролем на окупованих та анексованих територіях України, що знаходяться зараз під контролем РФ; позаблоковий статус України до 2040 року та проведення того ж року референдуму за загальнополітичним курсом; обмін полоненими за формулою "всіх на всіх"; можливість вступу України до Євросоюзу; заборона на втручання у внутрішні справи у будь-який спосіб, який може призвести до дестабілізації уряду) не нові.

Президент Туреччини, як відомо, був співавтором зернової угоди влітку 2022-го. А ще раніше, навесні, мало не сталися Стамбульські домовленості між Києвом та Москвою.

Таким чином, Ердоган намагається конвертувати дуалізм свого становища як одного з лідерів країн НАТО та одного лідерів мусульманського світу – у певні політичні дивіденди.

Тим більше, що його серйозно підтискає ситуація всередині Туреччини, де керівна партія втрачає підтримку.

Думаю, що Ердоган, як мінімум, чернетка цього плану узгодив із Кремлем. Це було б не дивно.

Питання в тому, як ми діятимемо. Як Україна буде реалізовувати свої мирні плани. Як будемо показувати свої можливості, просувати 10 пунктів плану Зеленського. Які ми маємо гарантії, що буде успішним мирний саміт, запланований у червні у Швейцарії.

Ясно одне – примирення України з Росією не може відбуватися на умовах країни-агресорки. Мир має спиратися виключно на справедливі вимоги України, включаючи покарання агресора.