Раніше я думала, що у Верховну Раду потрапляють найрозумніші, найчесніші громадяни України

Якщо вона любить, щоб її персону обговорювали, і для цього безперервно бреше, то тут питання або до лікарів, або до поліції. Що ця персона знає про Суспільне, про цю реформу, яку виборювали кілька десятиліть і нарешті реалізували після Революції Гідності? Нічого. І це про профпридатність.

А тепер коротко по кожному реченню.

1. «Мале охоплення» — брехня. Понад третина населення України споживає новини Суспільного, понад 10 млн підписок на диджитал-платформи, мільйонні перегляди документальних проектів в ютубі. 86 % довіри до новин Суспільного. Політично найзбалансованіший слот у телемарафоні.

2. «Більше 4 тис. працівників» — брехня. 3650 працівників по всій Україні на двох центральних телеканалах, трьох каналах радіо, понад 20 філіях і на диджитал-платформі (у 2017, коли створилося Суспільне, було 7500).

3. «Більшість з них заброньовані» — брехня. 400 працівників заброньовані, які забезпечують роботу стратегічно важливого підприємства, здебільшого ті, хто виробляє інформаційний контент.

4. «Заробітна плата голови наглядової ради НСТУ близько 200 тис. грн» – брехня. Я і всі члени Наглядової ради Суспільного — працюємо безкоштовно, на відміну від членів наглядових рад інших акціонерних товариств. І це написано в законі про Суспільне, який народна депутатка могла би і прочитати.

5. «Син голови НСТУ Світлани Остапа Олександр був оформлений у Суспільне і заброньований» — просто брехня.

6. З 1,5 млрд на телемарафон Суспільне жодних коштів не отримує.

7. Те, що ви «не маєте інформаційних і кібервійськ» — це питання до вас, а не до нас.

НСТУ — не державний, а суспільний канал. Попросіть колег з комітету гуманітарної та інформаційної політики або комітету свободи слова пояснити різницю. Або керівництво парламенту, вони також в курсі.

Світлана Остапа, голова Наглядової ради Суспільного, заступниця шефредактора «Детектора медіа»

Ілюстративне фото: Верховна Рада України/фейсбук